«БІЙ ЗА МАЙБУТНЄ». 29 СІЧНЯ –ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ

Бій під Крутами  є символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

Значення бою

Тоді, 106 років тому, українські вояки й добровольці зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ. У той час в Бересті тривали переговори між Українською Народною Республікою та країнами Четверного союзу щодо мирного договору. 9 лютого 1918 року його підписали. Цей документ визнав незалежність Української Народної Республіки і став підставою для надання військової допомоги Україні у відбитті російської агресії.

Міжнародне визнання української незалежності

Міжнародне визнання української незалежності – це те, чим завдячуємо героям Крут. Затримавши російського ворога на чотири дні біля залізничної станції Крути, київські юнаки дали змогу владі УНР розгромити повстання російської п’ятої колони під назвою «повстання на заводі Арсенал» у Києві, а головне – укласти Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу й досягнути визнання УНР суб’єктом міжнародних відносин.

 

Проголошення 22 січня 1918 року незалежності Української Народної Республіки й перше у ХХ столітті її офіційне визнання утвердило на політичній карті світу нашу державу.

Хоч вона проіснувала три роки, але був час безперервної боротьби за її збереження. Нинішні захисники України завершують справу крутянців.

 

Бій під Крутами – бій за майбутнє України. Завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ відповідно до Брестського договору 1 березня 1918 року українці звільнили від більшовиків Київ, а у квітні – майже всю Україну. В першій у XX столітті війні з російським агресором – радянською Росією – перемогла Українська Народна Республіка.

 

Хто вони – герої Крут

У Крутах вирішувалася доля молодої української держави. Кілька сотень відважних юнаків та чоловіків зробили свій вибір – виступили проти російської військової агресії, стали на захист України. Вони були різного походження: діти селян, робітників, священників; військові, студенти, гімназисти. Хтось мав бойовий вишкіл, а хтось уперше взяв до рук зброю. Але всі вони розуміли головне – Україна потребує їхнього чину.

 

Міфи про бій під Крутами

Міф 1.

«Більшовицьким ордам»    протистояли 300 студентів і майже всі або загинули в бою, або потрапили в полон    і були закатовані.

Як було насправді

З українського боку участь у бою брали чотири сотні 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня Січових стрільців – разом понад 500 вояків і 20 старшин. На озброєнні мали гвинтівки, 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд – звичайну 76-міліметрову артилерійську гармату, встановлену на залізничній платформі. Головною силою на полі бою були вихованці військових шкіл під командою досвідчених старшин.

Втрати загиблими українців під Крутами становили, за різними оцінками, 70–100 оборонців, у тому числі 27 вояків Студентської чоти (тепер – взвод), які потрапили в полон і були вбиті. Тож у бою під Крутами загинули не 300 бійців, і тим більше не всі українські учасники зіткнення.

Більшовиків загинуло щонайменше 300.

Міф 2. Крутянці – єдині оборонці Києва.

Як було насправді

Відступ крутянців не був безнадійним і безрезультатним: відходячи, вони зруйнували та пошкодили частину залізничного полотна. Так затримали наступ більшовиків, яким довелося витратити час на ремонт колії. Отже, бронепотяги більшовиків – на той час головна зброя – перетворювалися на тягар.

 

Міф 3. Традиційна версія переважно не враховує контексту, в якому діяли крутянці

Як було насправді

Під час Крутянського бою в самому Києві тривали запеклі  сутички. Диверсією на залізничній колії крутянці затримали більшовицькі війська на кілька днів – до Києва більшовики змогли підійти 4 лютого 1918 року. За цей час із Києва були евакуйовані центральні органи влади, документи, цінності, відбувся організований відступ військ – тобто було зроблено все можливе, щоб швидко повернути втрачені позиції. Сам відступ не був надто глибоким – штаб військ УНР розташувався в селі Гнатівці під Києвом. Найголовніше – ця затримка дала можливість завершити переговори з кайзерівською Німеччиною про підписання мирного договору, що означало міжнародне визнання Української держави й автоматично вказувало, що більшовики є окупантами території суверенної держави.

 

Тематичні матеріали Українського інституту національном пам’яті

27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

 

В цей день у всьому світі згадують жертв найжорстокішого масового геноциду усіх часів.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту було запроваджено рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року.

Пам’ятна дата відзначається щорічно 27 січня, оскільки саме цього дня 1945 року під час Другої світової війни звільнили в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі.

Під час Голокосту було вбито близько 6 мільйонів євреїв, серед яких було 1,5 мільйони дітей.

·      За інформацією Інституту національної пам’яті жертвами Голокосту стали:

•  6 мільйонів європейських євреїв,
•  На території України загинули 1,5 мільйона,
• На Сумщині близько 3 тисяч.

 Згідно з історичними довідками, у 1941-1943 роках на Сумщині було вбито близько 3 тисяч євреїв:

• ·        У листопаді 1941 року біля села Піски Роменського району було знищено 1223 єврея, розстріляно фактично за 1 день.
• ·        Біля урочища Борок Глухівського району також було розстріляно близько тисячі євреїв. 
• ·         Сумах в лютому 1942 року також було розстріляно близько тисячі євреїв. На центральному кладовищі знаходиться єдине в місті їх поховання.

      В Україні майже немає клаптика землі, не политого єврейською кров’ю. Першими жертвами окупантів стали євреї Західної України: просування вермахту було настільки стрімким, що більшість з них не встигли евакуюватися. Так, захопивши Львів, у якому до війни проживали понад 150 тисяч євреїв, нові «господарі життя» взялися за «розв’язання єврейського питання», створивши гетто, куди помістили близько 140 тисяч осіб. Вижити пощастило приблизно 300 з них.

        Невільників змушували носити знаки розрізнення, заборонивши навіть ходити пішохідними тротуарами і бувати у міських парках. І навіть навколішки мити бруківку зубними щітками чи носити сміття у зубах!..

     Не витримуючи голоду, жахливої антисанітарії і хвороб, люди вмирали сотнями. Щодня. Та чи не найбільше дошкуляв хронічний голод: взимку 1941-1942 років один дорослий отримував 700 грамів хліба на тиждень, 400 грамів муки та 100 грамів цукру на місяць. До того ж тут почалися спалахи тифу, який викосив десятки тисяч людей.

   Бранці працювали на німців. А хто в силу фізичного виснаження не міг, то тих просто знищували. Львів’яни, котрі мешкали неподалік цього гетто, довго згадували, як ледь не щоночі поблизу лунали автоматні та кулеметні черги.

Найвідомішим місцем масових розстрілів євреїв в Україні є урочище Бабин Яр у Києві, де було страчено близько 150 тисяч осіб. Зараз тут знаходиться Меморіальний комплекс, присвячений пам'яті жертвам Голокосту. 

ПАМ'ЯТАЄМО ВСЕ 🕯Схиляємо голови в пам'ять про замордованих та безневинно вбитих

Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост — систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

День Соборності – день єднання українців.

 

Так, здебільшого, ми сприймаємо це свято, як день єднання українців різних регіонів, які мають безліч історичних, культурних та мовних особливостей.

І причиною цього є головна традиція в День Соборності - живий ланцюг, який українці вибудовують, символізуючи об'єднання українських земель і державну єдність. Історія цієї традиції починається в 1990 році - тоді живий ланцюг простягнувся з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного. За різними оцінками, участь в акції взяли близько трьох мільйонів чоловік.

Відтоді це стало доброю традицією, яку щороку влаштовують у різних куточках України. У Києві 22 січня таким чином "з'єднують" два береги Дніпра - лівий і правий, символізуючи об'єднання Сходу і Заходу України.

Історично це свято мало трошки інший зміст і важливість

• ·        проголошення  першої  Незалежності  – проголошення Української Народної Республіки (22 січня 1918 року)
• ·        та Акт Злуки (Об'єднання) українських земель  (Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), 22 січня 1919 року).  

Тобто 107 років тому  Україна вперше проголосила свою САМОСТІЙНІСТЬ.

І 106 років тому, вперше за багато століть, історичні українські регіони домовилися про об’єднання  в одну державу.  

На жаль, фактично об'єднання республік УНР і ЗУНР не відбулося, але сам процес проголошення позначився на політичній ситуації в країні.

Тому на День Соборності  ми сьогодні,  в першу чергу, святкуємо єднання усіх  українців в одному спільному домі.

Це дуже потрібно сучасній Україні - зближення відмінних за культурою, мовою  і історичним минулим  частин України.

І, можливо, цей день колись стане головним святом нашої країни!