ГОЛОДОМОР В УКРАЇНІ 5 ЖАХЛИВИХ ФАКТІВ

День пам'яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада на підставі Указів Президента України 1998 та 2007 років. В цей день в Україні проводяться жалобні заходи на вшанування пам’яті жертв Геноциду-голодомору 1932 – 1933 рр., серед інших - Всеукраїнська акція «Запали свічку»

Tvoеmisto.tv пропонує 5 фактів про голод 1932-33 років Україні, які варто знати: 1. Голодомор в Україні тривав 17 місяців – з квітня 1932 року до листопада 1933 року. За різними даними, загинуло від 4 до 7 млн людей, хоча деякі історики вказують про 10-11 млн. загиблих.

2. Навесні 1933 року, кажуть історики, в Україні помирало 17 людей щохвилини, 1 000 людей щогодини і майже 25 000 людей щодня.

3. У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідчення про те, як восени 1932 року організовувалися з України так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили вже не тільки посівний матеріал, але й, навіть, квашені огірки, капусту та помідори, напевно залишаючи людей приреченими на голодну смерть.

4. За розпорядженнями уряду, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув'язнення та розстріл будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система натуральних штрафів, товарних репресій. Питома вага українського зерна в загальносоюзному обсязі хлібозаготівель сягала більше третини, а по окремих регіонах перевищувала планові завдання для Північного Кавказу, Центрально-Чорноземного регіону, Казахстану та Московської області разом узятих.

5. Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.

КОЛИ МУЗИ МОВЧАТИ НЕ МОЖУТЬ

КОЛИ МУЗИ МОВЧАТИ НЕ МОЖУТЬ

Лише народи, явленні у слові Достойно можуть жити на землі. Л. Костенко 21 листопада Україна відзначає День Гідності і Свободи. Це свято запроваджено на честь початку двох українських революцій: Помаранчевої революції та Революції Гідності, коли громадяни, проявляючи дива мужності і патріотизму, повстали на захист демократичних цінностей та свобод, довівши всьому світові, що ми є сучасна європейська нація. Для кожного, насамперед, це день пам’яті, коли ми звіряємо орієнтири власного життя і життя країни. За те, щоб гідність була першою із чеснот, Україна заплатила надзвичайно високу ціну. Революція гідності не тільки сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму, а і показала важливість національної ідеї. Нині саме за неї триває боротьба на Сході нашої держави, і те, наскільки ця боротьба буде успішною, залежить від кожного з нас. Події від Вільнюського саміту до українсько-російського протистояння в Криму і на Сході так чи інакше знайшли своє відображення в поетичних збірках поетів-земляків. Поезія найвищого ґатунку від майстрів слова та молодих поетів нашого краю – безпосередніх учасників тих подій представлена у знакових виданнях: До барикад. Збірка кіровоградської революційної поезії / упоряд. О.Горобець. – Кіровоград: ПВЦ «Мавік», – 2014. – 80 с.

Шепіт Альми. Антологія кримської та кіровоградської поезії / упоряд. А. Луценко. – Кіровоград: «Імекс-ЛТД», 2014.– 64 с

Ознайомитися зі збіркою можна за посиланням:http://lib.kr.ua/work_folder/ Shepit_Almi_1419878714.pdf І плаче росами земля / упоряд. Н. Бідненко. – Кіровоград: Центально-Українське видавництво, 2014. – 64 с.

Прочитання цих збірок – це можливість відшукати ключі до переломних моментів Української Революції Гідності. Поезія у всі часи виступала індикатором життєвої істини. Поетична мова – мова відвертості передусім з собою, мова бунтарства і вільної думки. Збірка «До барикад», яка зберегла враження і роздуми того часу, стала квінтесенцією емоцій і суспільних настроїв. Майдан – відповідь на постійне нехтування інтересами особистості, правом на вільний вибір європейських цінностей: «Лютневими кривами морозами, Незламність українці довели. І літні й молоді в пекельній каші, Серця їх погукали на майдан.» В. Кондратенко-Процун Одвічне прагнення до волі і справедливості вибухнуло вулканом: Та прокинулась та давня сила, Що вважали вони за лакеїв. Своїм гнівом нестримним накрила Їхні голови-стріхи Помпеї. Поль Іщук Пружина гніву народного випросталася, об’єднавши тих, хто будь-якої наруги над собою і країною не потерпить: Майдан об’єднав покоління, Єдине бажання та віру! У нас українське коріння, Що волю цінує без міри. Ми проти насильства і влади, Що підло ґвалтує країну. Ми йдемо усі на майдани, Бо в серці болить Україна! Г. Дудник До збірника увійшли поезії 25 авторів краю. «Це наші спільні переживання, ті емоції і висновки, що ми зробили», – наголошує Олена Горобець, поет та упорядник збірки. Поети об’єдналися, щоб цей вогненний вир подій закарбувався окремою сторінкою в історії нової України. Збірка за формою – кишенькова. Малюнок обкладинки безкоштовно надав Юрій Журавель – український художник, який створив серію майданівських ілюстрацій. Він зобразив хлопчика із книгою у руках, що сидить на барикадах. А у верхній частині обкладинки майорить український прапор. Кіровоградський дизайнер Артем Дубовик доопрацював ілюстрацію колеги, зробивши її більш графічною – тепер це зримий символ цієї збірки. Автор передмови – Олександр Ратушняк, коректор – Ірина Ткаченко, викладачі КДПУ ім. В. Винниченка. Видання вийшло накладом у 1000 примірників. Упорядники збірки зібрані кошти перерахували сім’ям загиблих військовослужбовців. Так склалося історично, що Кіровоградщина стала домівкою для людей різних національностей, розмовляють тут і українською, і російською, і болгарською, і вірменською, і багатьма іншими мовами. Рецепт порозуміння простий: до всього підходити з добром, миром і відкритою душею. Поезія об’єднує нас у скрутні і спокійні часи, це спосіб зближення і боротьби. Антологія «Шепіт Альми», ініціатором якої стала небайдужа юнь за активного подвижництва Артема Луценка, відкриває дивосвіт сучасної поезії молодих авторів нашого краю та Криму. Молодь прагне знайти себе в у світі і слові, не втрачаючи світла вічних істин і не стаючи на стежку оман: Мы не пешки, мы не кони даже, Вне игры продумываем бой, Нам никто сегодня не подскажет… Я себе лишь: «Думай головой!» О. Левина Пройти випробування життєвими теренами і коханням, не зраджуючи себе, близьких і рідну землю: У кожного кохання Власні Крути, У кожного поета Клітка рим. Летіти, поки небо є Над нами, Кохати, поки Жевріє трава. І долю власну слід оберігати, І матір рідну, Поки та жива. Л. Дашевський Молодь сьогодні, як ніхто, живе тривогами держави, адже їй не байдуже – в якій країні жити: Не захід, не Схід Україна! Єдина держава! Єдина! Не ставте її на коліна До тіла убитого сина. Небесної сотні світило Горить каяттям за вину. Вони за нас кров пролили, Будь ласка не треба війну! Під мирним блакитним небом Холодна зброя та очі. Будь ласка, війни не треба! Ні крові, не сліз – не хочем! Не захід, не Схід Україна. Не крайте від серця частину, Оплаканий берег Криму, – Єдина держава! Єдина! Г. Дудник Безкомпромісність поетичного слова, різнобарв’я тем та сюжетів, поліфонія почуттів у збірці відкриває перед нами сильні поетичні особистості А. Луценка, О. Левиної, Г. Дудник, Е. Маладжанова, О. Горобець, Поля Іщука, С. Недайхліба, В. Левицького, Д. Недведецького, Ма. Ко., Л. Дашевського. Поява у жовтні 2014 р. у Центрально-українському видавництві тиражем 500 примірників поетичної збірки «І плаче росами земля...», – це поетичне віддзеркалення щоденних роздумів кожного з нас про цю неоголошену, «гібридну», незрозумілу багатьом драму країни – АТО. Книга присвячується сміливцям, які відстоюють волю і єдність Батьківщини, «щоб не плакали мамині очі, щоб у мирі і щасті всім жить». Збірка «І плаче росами земля…» містить вірші дев’ятнадцяти поетів Кіровоградщини і з підзаголовком «хроніки АТО». Автор ідеї, Оксана Шпирко, об’єднала у збірці поетів, які живуть у різних куточках Кіровоградщини та України, поетичні рядки яких – насамперед художнє відображення нашого сьогодення, в якому постійно гримлять блискавиці війни. Упорядкувала збірку наша землячка – поетеса Наталія Бідненко, чиї твори відзначаються прозорою щирістю та теплотою материнського бачення світу. На обкладинці видання – лелека серед вільних степових просторів, розправляє крила та готується до злету. Птах цей, як і кетяг калини, здавна є символом домівки, продовження роду, знаком мирної праці та відданості. Лелеча пара поселилась також і на гербі нашого міста, а для всіх жителів міста давно став основою життя девіз-слоган: «З миром і добром». Поет як ніхто інший у буремний час відчуває пульс і голос народу. Рядки з вірша «Моїй Україні» Н. Бідненко несуть щиру любов кожного з нас до землі батьків: Уквітчана калиною, ти у борні звеличена, Земля моя єдиная, моя, не запозичена. Гнів від щоденних підлих ударів у спину та гордість від звитяги захисників – у кожному рядку поезії Оксани Шпирко «Болить Україна»: Кривава катівня. Ні честі. Ні сраму. Ні суду. Обвуглені душі Безчестять святиню і рід. Стоїть Україна! Стоять її храми. І люди. Стоїть за свободу Крилатий і вільний нарід! Із життя йдуть кращі та найдостойніші сини України, але пам’ять про здійснене ними стане мірилом правди, свободи та гідності – такий лейтмотив її ж твору «Герої не вмирають»: ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ, а живуть: Чміленки, Нігояни, Веремії.. Відваги іскру до людей несуть, Бо жити по-інакшому не вміли. Бо їхні душі – в кожному із нас Кричать, волають, проти смерті б’ються. Бо серце нам своє віддав Тарас Після усіх московських екзекуцій. Бо й досі правду падчеркою звуть В новітнім закривавленім столітті… Героям боротьби за правду і волю, які були в найзапекліших точках бойових дій, присвятила свій вірш і Олена Горобець: Нащадки незламних, нескорені воїни. Незнищенні в горнилі буремних епох. Вам судилося стати Героями, Вас на варті свободи поставив Бог. З титановим стержнем замість хребта – Просто не здатні прогнути спину. Приречений той, хто колись забажав Підкорити мою Україну, Неопалиму Купину. Війна вривається у кожний куточок України і оберегом від смертей постає невтомний трепет материнських сердець, опоетизований Н. Бідненко: Напиши, мій сину, хоч рядок… Смс чекаю я щоднини… Я за вас молюсь, і дай вам Бог, Щоб додому повернулися живими. Не для війни приходимо ми в цей світ, а кожне материнське серце намагається і небо прихилити до своєї дитини, і застерегти від біди. Вірш-звернення Н. Бідненко «Русским матерям» закликає об’єднати материнські серця проти цієї жахливої братовбивчої війни: Русские матери, добрые, милые, Вы позовите домой сыновей, Чтобы не плакать потом над могилами Ваших напрасно погибших детей! Манить земля українська різного роду зайд, але разом ми зможемо вистояти: А ворог нівечить лани, Лихою силою гуляє… Плече в плече ідуть сини – Хай їм Господь допомагає! Бо правда в світі лиш одна. У правді цій ми всі єдині, А вражій силі – гріш ціна… Навіки СЛАВА УКРАЇНІ! (Н. Бідненко «Ой, то не маки у полях…») Читайте серцем Н. Бідненко, Н. Гліжинську, О. Горобець, А. Ковалішину, Л. Кокіну, В. Кондратенко-Процун, І. Кримську, Р. Любарського, О. Надутенко, К. Повелька, О. Попова, Н. Природну, О. Рей, В. Саєнко, С. Тимко, А.Царук, Н. Шмітке, О. Шпирко, Л. Юферову. Дізнатися більше: 1. Пам’яті Небесної сотні [Текст] // Наше місто. – 2015. – 19 лютого. – С. 4. 2. Цигульський, С. Частинка Криму в Кіровограді [Текст] / С. Цигульський // Наше місто. – 2014. – 13 листопада. – С. 14.: фото. 3. Шпирко, О. Ми не «доморощені активісти»! [Текст] / О. Шпирко // Наше місто. – 2015. – 12 березня. – С. 3: фото. Інтернет-ресурси: 1. Антологія «Шепіт Альми» [Електронний ресурс] // Літературний форум: [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://litforum.com.ua/index.php?a=6844&print . – Назва з екрана. 2. Вийшла в світ збірка революційної поезії «До барикад!» [Електронний ресурс] // Світловодськ: [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://svetlovodsk.com.ua/5924-gaiduk.html. – Назва з екрана. 3. «Грант, виданий кіровоградцям, втілений в життя!» [Електронний ресурс] //Мій Кіровоград: [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://mykirov.com/grant-vidaniy-kirovogradcyam-vtileniy-v-zhittya. – Назва з екрана. 4. «І плаче росами земля...» – у Кіровограді презентують збірку поезій про АТО [Електронний ресурс] // Кіровоградський медіапортал Акула: [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://akulamedia.com/i-plache-rosami-zemlja-u-kirovogradi-prezentujut-zbirku-poezii-pro-ato. – Назва з екрана. 5. «І плаче росами земля...» [Електронний ресурс] // газета Трудова Слава: [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://ts.petrovo.net/9704/1400-i-plache-rosami-zemlya.html. – Назва з екрана. 6. Кіровоградська збірка революційної поезії «До барикад» побачила своїх перших читачів [Електронний ресурс] // 5 поверхів: [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://www.5.kr.ua/2014/06/blog-post_6156.html#.VksbTS-LRkg. – Назва з екрана. 7. Найталановитіші жінки області присвятили свою поезію героям АТО: фото, відео. [Електронний ресурс] // Рідний Кіровоград: [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://rk.kr.ua/naitalanovitishi-zhinki-oblasti-prisvjatili-svoju-poeziju-gerojam-ato-foto-video. – Назва з екрана. 8. Поетична мова Криму та Кіровограда [Електронний ресурс] // Громада в дії: [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://civicinaction.com/116-poetichna-mova-krimu-ta-kirovograda. – Назва з екрана. 9. У Кіровограді збирають гроші на збірку революційної поезії [Електронний ресурс] // Тусовка: [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://tusovka.kr.ua/news/2014/05/23/u-kirovogradi-zbirajut-groshi-na-zbirku-revoljutsiinoi-poezii. – Назва з екрана. 10. У Кіровограді збірку революційної поезії презентували на барикадах! [Електронний ресурс] // Гречка: [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://gre4ka.info/kultura/11318-u-kirovohradi-zbirku-revoliutsiinoi-poezii-prezentuvaly-na-barykadakh-foto-video. – Назва з екрана. 11. У Кіровограді презентували поетичну збірку про війну на Сході: присутні плакали [Електронний ресурс] // Златопіль: [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://zlatopil.com.ua/life/item/1623-u-kirovohradi-prezentuvaly-poetychnu-zbirku-pro-viinu-na-skhodi-prysutni-plakaly. – Назва з екрана. 12. «Шепіт Альми» як поетичний крик молоді Кіровограда та Криму [Електронний ресурс]//Златопіль: [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://zlatopil.com.ua/life/item/1535-shepit-almy-iak-poetychnyi-kryk-molodi-kirovohrada-ta-krymu. – Назва з екрана.

16 листопада - Міжнародний день толерантності

16 листопада - Міжнародний день толерантності

Його запровадили у 1995 за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього

Що означає толерантність? Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави.

Толерантність – це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (e тому числі культурного плюралізму), демократії та правопорядку. Толерантність – це поняття, що означає відмову від догматизму і абсолютизму, утвердження норм, закріплених у міжнародно-правових актах у галузі прав людини.

9 листопада українці відзначають День української мови та писемності. 10 цікавих фактів про нашу рідну мову

Факт 1: Українська мова – одна з наймилозвучніших мов світу. 1934 року в Парижі на лінгвістичному конгресі провідні фахівці визнали українську мову третьою з-поміж усіх мов (після французької та фарсі) за мелодійністю, лексичним і фразеологічним багатством, величезними словотвірними можливостями, синтаксичною гнучкістю. На аналогічному форумі мовознавців у Швейцарії, де головними критеріями оцінки були евфонічна система мови, її мелодійність і милозвучність, українську мову було названо другою після італійської.

Факт 2: Найдовшим словом в українській мові є слово "дихлордифенілтрихлорметилметан" (назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками). У цьому слові є 30 літер.

Факт 3: На відміну від інших східнослов’янських мов, в українській мові є кличний відмінок. Факт 4: Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

Факт 5: В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П». Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф". Факт 6: За межами Європи українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). Відомо, що округ Кук в штаті Іллінойс – це 16-й з набільших у світі урядів місцевого самоврядування. В цьому окрузі проживає близько 5,5 мільйонів населеня, до складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями. А українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у даному районі.

Факт 7: Вчений В.Кобилюх довів, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше. Факт 8: Відповідно до видання "Короткий словник синонімів української мови", в якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» — 45 синонімів.

Факт 9: Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду. Факт 10: Офіційно вважається, що після видання "Енеїди" Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.