Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі" (з улюблених поезій Ліни Костенко)

Мудрими людьми мовлено, що нація не існує як така без носіїв величного творчого начала, без людей, які уособлюють совість, цвіт усього народу. Слава Богу, наш народ має таких творців. Ліна Костенко входила до невеликого кола тих митців, які завжди несли слово правди своєму народові. У доробку поетеси є значна кількість творів, у яких вона розмірковує над суспільною роллю художника, над проблемою "митець і мистецтво". Вірш "Доля" засвідчив розуміння та відчуття суспільного статусу художнього слова, покликання поета в цьому світі: Я вибрала долю собі сама. І що зі мною не станеться — У мене жодних претензій нема До долі — моєї обраний ці. Ніби прямим перегуком із "Долею" є вірш "Ти знов прийшла, моя печальна музо". Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті? Якими віками світилася вві млі? І по якій несповідимій карті Знаходиш ти поетів на землі? Ти їм диктуєш долю, а не вірші, Твоє чоло шляхетне і ясне Поети є ж і кращі, і щасливіші, Спасибі, що ти вибрала мене. Ліна Костенко багато розмірковує над тим, що ж лишає по собі людина. Як жити? Де відшукати те одвічне, що, збагативши тебе особисто, залишиться у спадок твоєму роду, а відтак народу? Ці роздуми приходять через наплив духовних випробувань, через перевірку в людині її самовідданості життєвому покликанню. У вірші "Цирк", присвяченому Н. Дуровій, Ліна Костенко сказала такі слова: Твоє страждання — особиста справа, Дивіться також Реферати про життя та творчість Ліни Костенко Біографія Ліни Костенко Твоє мистецтво — радощі для всіх. Можливо, підсвідомо вона проектувала їх і на власну долю, на своє мистецтво. Бо щоб стати творцем, не досить просто писати, треба жити. Неповторність Ліни Костенко полягає в усвідомленні й розкритті самоцінності й унікальності кожної суттєвої митті: Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде. Ці рядки ніби спрямовані до кожного з нас. Поезія Ліни Костенко спонукає нас цінувати і берегти все, що нас оточує, бо воно неповторне: Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня. А особливо треба берегти те, що прийшло до нас у спадок від попередніх поколінь, були носіями духовних цінностей, торкнулися душею їх: Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи мене не мине. Поезіям Ліни Костенко притаманний спалах високого громадського обов'язку поета — передавати тяжкий досвід поколінням, які не знали війни, підтримувати в них пам'ять про великий подвиг народу. "Пастораль XX сторіччя" розповідає про жахливу смерть трьох пастушків від залишених гранат. Це присуд війні, тим, хто розпалює її. Біль втрати відчували не тільки люди "І несли їх діди, яким не хотілося жити", а й природа гірко уболівала: "Коли зносили їх, навіть сонце упало ниць". Та життя безперервне: і далі цвітуть мальви, спадають на землю вечори і світанки, народжуватимуться діти: Під горою стояла вагітна, як поле мати. І кричала та мати Хоч личко його покажіть. "Вагітна, як поле, мати..." І безсмертна, як поле. Як сама земля. Про подвиг народний у боротьбі з фашизмом нагадує вірш "Тут обелісків ціла рота". Обеліски... Пам'ятники... Вони нагадують нам про тих, хто спочив вічним сном, захищаючи рідну землю: Лежать наморені солдати, а не проживши й півжиття! Та чи всім зведені пам'ятники? Чи не викреслила людська пам'ять, історія усіх тих лихоліть, які пережив наш народ? Чи не заросла стежина пам'яті забуттям? До цих роздумів спонукує нас поетеса. Поезія — вельми дивна річ: вона не тільки виховує, але й повчає. Горе чи щастя, коли юнак не відповів дівчині взаємністю в коханні? На перший погляд, ніби й горе, та плач її: "це ще не сльози — це квітуча вишенька, що на світанку струшує росу". Та мине час, горе зітреться, вона ще молоденька, ще росте. Тож прийде до неї ще справжнє кохання. Неповторність поезії Ліни Костенко... Пісенність поезій її привертає увагу сучасників. Ота "неповторність" відкрила ще одну грань таланту Ольги Богомолець (лікаря за фахом). Уявимо, що ми з вами в одному з концертних залів Торонто. Вслухайтесь: Надумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань. Обличчя людей, які сиділи в залі, м'якшали, теплішали. Кудись зникала їх настороженість, холодність. Цей спів, до болю рідний, змушує душу полинути за чудовими, ніжними звуками музики. І раптом усе зникає. Останній звук потонув у тиші. А на сцені, ніжно схиливши голову, стоїть жінка, яка подарувала людям такі дивні хвилини щастя. По шоках людей течуть сльози, а у вухах лунає: "Я люблю, люблю свою Україну до оніміння, до стогону, до сліз". Позиція громадянина і поета Ліни Костенко вчить, як треба бути вірним своєму таланту й своєму покликанню за будь-яких обставин. Бо, як вона пише в одному з віршів, — "Ще не було епохи для поета, але були поети для епох!" Усім цим близька і зрозуміла для нас Ліна Костенко.

«Чи врятує краса світ? Проблеми нездорового харчування.. Анорексія» (до Всесвітнього дня здорового харчування, 16 жовтня)

Нещодавно Прикарпаття сколихнула новина про смерть 18-річної студентки від анорексії. Дівчина займалась сироїдінням, аж поки вага не знизилася до критичного рівня. Врятувати її не вдалось... Як виявилося, в Україні на сьогодні немає спеціалізованих клінік, які б надавали таким пацієнтам комплексну допомогу, а також немає статистики щодо розладів харчової поведінки. Хвороба молодшає, і якщо раніше вікова категорія складала 14-16 років, то зараз її діагностують у 8-ми літніх. Що ж таке анорексія? Анорексія – це розлад харчової поведінки, який характеризується навмисним зниженням маси тіла, що викликається і підтримується самим пацієнтом. Від моменту виникнення такого розладу харчової поведінки, як анорексія, до консультації у кваліфікованого лікаря-психіатра проходить у середньому вісім (!) років. На цьому етапі пацієнт вже має поліорганну недостатність — комплекс проблем, які виникли через постійне недоїдання, недоживлення молодого організму та часто потребує госпіталізації. «Де ви були раніше? Ви що, не бачили, що відбувається з вашою дитиною?», — досить часто замість співчуття батьки чують від лікарів звинувачення. Пацієнти, які страждають цим захворювання, жорстко обмежують себе в їжі, як правило, через незадоволення своєю фігурою. Прийом їжі викликає у них почуття провини, через це багато хто опісля штучно викликає блювоту або ставить очисні клізми. До аномальної втрати ваги можуть призвести також фізіологічні причини. Анорексія – захворювання, яке прогресує, може призводити до білково-енергетичної недостатності та до стрімкого погіршення фізичного і психологічного здоров’я. Люди розуміють, що з ними відбувається, що вони мають критичну худорлявість, що їм потрібна допомога. Але страх змін, страх набрати хоча б 100 грамів ваги набагато сильніший за страх смерті. Тому вони прекрасно можуть говорити про те, що вони хочуть змінитися, вони хочуть змінити своє життя на краще, вони розуміють, що з ними зараз є, але будуть робити все, тільки щоб не набрати вагу – «робіть зі мною все, але тільки вагу мою не чіпайте!». Анорексія завдає немислимий душевний біль. Люди перебувають у постійному м'язовому напруженні, і виходить, що кількість споживаних калорій менша, ніж спалюється калорій в цьому напруженні, а якщо ще батьки або суспільство звинувачує їх у тому, що вони хворіють на анорексію, це ще додаткове напруження, і відповідно, ще більше спалювання калорій. Дівчатка вже до 10 років встигають випробувати на собі різноманітні дієти, і що приголомшує - у віці від 6 до 8 вже мають шалене бажання бути стрункішими. Такі думки формуються через те, що герої мультиків і дитячих програм здебільшого неприродно худорляві. А також беруть приклад з невдоволених своєю фігурою матусь. Якщо у дитини, у дівчини, зникли місячні, потрібно вже бігти не тільки до гінеколога, але ще і до психотерапевта, тому що, можливо, це перший симптом появи анорексії обмежувального типу. Дівчина може не приймати їжу разом з батьками, і будь-які розмови про їжу, про її тіло викликають у неї роздратування, і вона починає навіть агресивно реагувати на те, що говорять їй батьки. Також має насторожити підвищене випадіння волосся, сухість шкіри, різка втрата ваги, бажання бути на дієтах тощо. Якими симптомами супроводжується анорексія? Симптоми проявляються вже на початковій стадії анорексії, що дозволяє вчасно виявити та вилікувати захворювання. Виділяють наступні різновиди симптому: обезофобія - страх набрати зайву вагу; фетфобія – психічний стан, при якому людині властиво впадати в жах, відчувати страх при вигляді повних людей; людей, які страждають на ожиріння, а також відчувати відразу при цьому; зацикленість на кількості спожитих калорій, спожитої їжі; аномальне прагнення до підвищення фізичних навантажень; бажання носити мішкоподібний одяг, щоб приховати свою «зайву» вагу; постійна нервозність, агресивність; уникнення заходів, де заведено вживати їжу. Неприйняття походів в кафе, ресторани; часті запаморочення; почуття холоду, яке викликане ослабленням кровообігу; зниження статевої активності. У жінок – відсутність менструації; непритомність; порушення сну. Які існують фактори ризику? Є декілька факторів ризику. Генетичні та конституційні Як правило, розлади харчування мають сімейний характер. У родичів пацієнтів з анорексією, особливо у родичів жіночої статі, розлад харчування виникає в 4-5 разів частіше, ніж серед населення в цілому. Деяким людям властива біологічна вразливість, яка взаємодіє з соціальними і психологічними факторами, збільшуючи ймовірність розвитку у них розладів харчування. Наприклад, успадковані риси особистості, такі як емоційна нестійкість і слабкий самоконтроль, створюють передумови того, що індивід відповість на стрес емоційною реакцією, що у свою чергу може призводити до імпульсивного прийому їжі в спробі позбутися від почуттів, пов'язаних зі стресом. Нейробіологічні фактори Оскільки серотонін регулює відчуття голоду і апетит, цей нейротрансмітер виявився в центрі уваги, як можлива причина анорексії . Крім того, причина захворювання може критися в дисфункції інших нейромедіаторів, таких як дофамін, норадреналін. Дослідження наочно продемонстрували дисфункцію всіх зазначених вище медіаторів у пацієнтів з розладами харчової поведінки. Харчові дефіцити – дефіцит цинку грає роль в анорексії, але не є причиною хвороби. Є докази, що це може бути фактором, який поглиблює патологію анорексії. Рандомізоване дослідження з плацебо показало, що цинк (14 мг в день) подвоїв швидкість збільшення маси тіла в порівнянні з пацієнтами, які приймали плацебо. Соціокультурні фактори Особливості сучасної культури практично зумовлюють появу розладів харчування. Особиста свобода, акцент на негайне задоволення бажань, доступність їжі в будь-який час дня і ночі, відсутність нагляду та культурний ідеал дієти і фізичних вправ з метою схуднення стають вагомими факторами впливу. Ці фактори сприяють тому, що прагнення до схуднення і акцент на форму тіла і зовнішність стають ключем до успіху. Дієта і «швидкі і прості» програми схуднення є ще одним культурним феноменом. Виявляється, що 80% дівчаток-підлітків дотримуються дієти з метою контролю своєї ваги. Стурбованість фізичною привабливістю виявлена ​​також серед дітей, яким всього 7-8 років. До того ж частіше хочуть схуднути жінки з груп з високим соціально-економічним статусом, ніж з груп з низьким рівнем життя. Школи та коледжі, інтернати, де соціальний вплив підвищує уразливість підлітків, є середовищем, що ілюструє зв'язок між соціально-економічним статусом і розладами харчування. Дані підтверджують погляд, що на відносини, від яких залежить ідентичність і самооцінка молодих жінок, надмірно впливають на зовнішню привабливість і уявлення про фігуру і це знову вказує на соціальний тиск, як на вагомий фактор, що обумовлює розлади харчування. Сімейні фактори Конфлікти всередині сім'ї можуть мати причинну роль у розвитку розладів харчування в деяких дітей. Зважаючи на важливість участі сім'ї у формуванні цінностей підлітка, зрозуміло, що сімейні процеси можуть сприяти заклопотаності вагою і контролем за дієтою. Наприклад, мати, яка незадоволена вагою своєї дочки або сама сідає на дієту і закликає доньку робити те ж саме, може ненавмисно стати співучасницею у розвитку розладів харчування. Також батьки, які виявляють байдужість чи надто вимогливі або критично налаштовані та ті, що мають алкогольну або наркотичну залежність можуть закласти основу для виникнення харчових розладів у дітей. Молоді люди, які одужують після розладів харчування, можуть також мати справу із суворим контролем і критикою з боку інших членів сім'ї, що може негативно позначатися на одужанні. Які бувають причини для швидкої втрати ваги? Повний перелік причин, які можуть призвести до появи захворювання, ще не визначений. У науковому світі ведуться суперечки та дискусії щодо цього питання. Але в деяких пунктах фахівці вже дійшли згоди. Фізіологічні причини: тиреотоксикоз; цукровий діабет; анемія; розлади імунної системи; алкоголізм; наркоманія; різні гормональні порушення; серйозні захворювання шлунково-кишкового тракту; тривала гіпертермія. Набагато частіше причинами виникнення анорексії є психологічні проблеми. Серед них: занижена самооцінка; гіпертрофований перфекціонізм; спотворене уявлення про правильну вагу і красу; психологічні травми; фізичне та сексуальне насилля. Крім того, доведено вплив спадковості. Люди, у яких родичі страждали або страждають на алкоголізм, психічні розлади, анорексію, мають схильність до цього захворювання. Коли анорексія переходить у стадію, що людину вже не можна врятувати? Цей тип захворювання має три стадії розвитку: первинна або дисморфоманічна, аноректична, кахектична. Для первинної стадії характерно невдоволення своїм тілом і антропометричними даними. На цьому тлі людина впадає в депресію, її навідують нав’язливі думки. У хворого починає формуватися відраза до їжі. Аноректичний етап являє собою активну фазу розвитку. У цей час людина, що страждає захворюванням, втрачає до 50% своєї ваги. Крім жорсткого обмеження в кількості спожитої їжі, хворий найчастіше вдається до викликання блювоти після їжі. Кахектична стадія анорексії характеризується значним погіршенням здоров’я людини. З’являються хвороби серцево-судинної системи, дистрофія органів та інші негативні наслідки. Крім того, втрата ваги набуває неконтрольованого характеру. При відсутності лікування на цій стадії можливий летальний результат. Як виявити анорексію? Основний метод діагностики анорексії – визначення індексу маси тіла. Формула виглядає наступним чином: вагу в кілограмах потрібно розділити на ріст в метрах, зведений у квадрат. Якщо індекс менше ніж 16, діагностується дефіцит маси. Крім того, діагностика включає в себе наступні етапи: І етап – виявлення соматичної патології: ретельно зібраний анамнез, об’єктивне обстеження; загальний аналіз крові; біохімічний аналіз крові; загальний аналіз сечі; аналіз крові на гормони щитовидної залози; ЕКГ; рентгенографічне дослідження легень; УЗД ОЧП і органів малого тазу; ЕФГДС. ІІ етап – виявлення ендокринної патології: гормональні дослідження (рівень кортизолу, соматотропного та тиреотропного гормонів, Т3, Т4, глюкози у крові, глікозильований гемоглобін); рентгенологічне дослідження черепа (прицільно турецьке сідло). ІІІ етап – виключення онкологічного захворювання: онкомаркери; КТ. ІV етап – консультації спеціалістів (психіатра, невролога, ендокринолога, онколога). Чи можна повернутися до нормального харчування? Як це варто робити? Залежно від того з якою стадією поступив пацієнт, але однозначно це повинні робити фахівці, які проводять повний комплекс процедур і лікувальних заходів. Терапія складається з медикаментозного впливу, психологічної допомоги та дієтичного харчування. Основне завдання – переконати пацієнта в тому, що проблема існує. Необхідно змінити уявлення людини про красу і нормальну вагу. Для цього лікарі проводять бесіди з пацієнтом, використовують психологічні методи впливу. Медикаментозне лікування спрямоване на відновлення уражених органів та систем, а також на нормалізацію психоемоційного стану пацієнта. Суть дієтичного харчування складається з підбору оптимальних продуктів, а також з поступового збільшення порцій. В особливо важких випадках поживні речовини вводяться хворому внутрішньовенно. Анорексія – вкрай небезпечне захворювання, і чим раніше його почати лікувати, тим більше шансів на успіх. Безумовно, на цей процес потрібно впливати: це виховання - сімейне, батьків. Одна з головних проблем - дітям в перші роки життя не закладаються базові потреби: не задовольняються потреби в прийнятті себе, безпеці, любові, теплі. Також потрібно враховувати, що багато батьків також страждають на розлади харчової поведінки і діти просто копіюють їх. Дітям треба доносити, що цінність людини не визначається зовнішнім виглядом, розміром одягу чи цифрою на вагах. Ми в цьому світі не для того, щоб підганяти себе під чужі стандарти. Ми всі різні, цим і прекрасні.

ДЕНЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ: ТРАДИЦІЇ, ІСТОРІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНА ПАМ'ЯТЬ

14 жовтня, українці відзначають одне із найважливіших церковних свят – Покрову Пресвятої Богородиці. На цю ж дату також припадають такі значущі для України свята, як День захисника України і День українського козацтва. Усі ці три свята тісно між собою пов’язані. День захисника України День захисника України – наймолодше із трьох свят, які українці відзначають 14 жовтня. Встановлене воно було 14 жовтня 2014 року указом п’ятого президента України Петра Порошенка та є офіційно святковим і вихідним днем. Після збройної агресії Росії в українському суспільстві посилилися тенденції до відмови від радянських символів і свят. Постало також і питання заміни радянського Дня захисника Вітчизни, що відзначався 23 лютого. Було вирішено перенести святкування на 14 жовтня, відновивши тим самим традицію вшанування українських вояків на Покрову. Таким чином, уже 6-й рік поспіль Україна відзначає головне свято українських воїнів не за календарем країни-агресора, а має власне свято – День захисника України, яке щороку святкується 14 жовтня. Свято Покрови Пресвятої Богородиці Велике свято Покрови Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії святкується щороку 14 жовтня. Встановлене воно на згадку про дивовижну появу Богоматері віруючим. За переказами, відбулося це у 910 році в Константинополі. Столицю тримали в облозі полчища ворогів, готових у будь-який момент увірватися в місто. Жителі візантійської столиці зібралися в храмі й молили Богородицю про порятунок від нападників. Матір Божа з’явилася перед людьми, почала молитися Господу, а потім вкрила людей своїм покровом (омофором), захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих.Покров Богородиці захистив місто від противника. А свято стало символом заступництва Матері Божої за всіх людей. Його відзначають православні та греко-католики. День українського козацтва Святкування Дня українського козацтва збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. Козаки вважали Богоматір своєю заступницею й захисницею від ворога. Головна церква українських козаків завжди була на честь Покрови. Її ікона була в кожному курені, а зображення Богоматері було на хоругвах, під якими козаки виступили у походи. Козак – це вільна людина, незалежний озброєний воїн. Зародилося козацтво на українських землях у XV ст. Від самого початку козаками ставали виключно вільні люди, які вирішили все своє життя присвятити захисту України від ворогів. Запорізька Січ була демократичним незалежним об’єднанням. Головними принципами тут були свобода і рівність – усі мали рівні права та обов’язки. Водночас на Січі дотримувалися жорсткої дисципліни, адже відповідальність була запорукою успіхів козаків під час військових походів. Козак в українській культурі – звитяжний воїн, котрий служить своїй Батьківщині, боронить віру, гідність та звичаї всього українського народу.

РОКИ ЛЮДИНІ ДО ЛИЦЯ

Щороку 1 жовтня українці, разом зі всією світовою спільнотою, засвідчують глибоку пошану людям похилого віку, які своєю багаторічною наполегливою працею та героїчними подвигами закладали підвалини української державності, є носіями кращих культурних та трудових традицій. Тяжкі випробування випали на долю цих людей. Та, пройшовши крізь жахи тоталітаризму, голодоморів, війни та репресій, вони зуміли вистояти і пронести через життя найкращі духовні якості покоління — честь, гідність, вихованість, толерантність. Найбільше багатство літніх людей — їх досвід, мудрість, вміння. Безмежна вдячність нашим дорогим представникам старшого покоління, за безцінні знання та слушні поради, за готовність підтримати і допомогти, за високу громадянську свідомість, за гідний приклад для наслідування. Від щирого серця бажаємо літнім людям міцного здоров’я, сімейного щастя, злагоди та добробуту! Нехай вогник родинного тепла — одвічне джерело любові та наснаги — завжди зігріває серця!