Традиції святкування Водохреща в України

Наш український народ має багату і оригінальну культуру, надбану численними поколіннями. З давніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, святах, обрядах, фольклорі. Це — світовідчуття та світосприймання нашого народу. Українські традиції пояснюють та обґрунтовують взаємини між людьми, між людьми і природою, духовну цінність кожної окремої людини, і народу взагалі. Рід наш прекрасний духовністю. Наші пращури відбирали найцінніші надбання, збагачуючи їх, і бережливо передавали з покоління до покоління. Українці вміли відчувати природу; всі творчі сили людини були спрямовані на зміцнення сім’ї, свого роду. Отож не забудьмо свого прямого обов'язку і продовжимо справу наших предків.

 Водохреща, Хрещення чи Йордан – народно-релігійне свято, котре православні та греко-католики святкують 19 січня. Воно є останнім святом з різдвяно-новорічного циклу та завершує Святки – 12 днів Коляди між Різдвом та Водохрещем. Із цим святом пов'язують хрещення Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані.

Хрещення в Україні

Напередодні свята українці традиційно зустрічають другий Святвечір. Впродовж 18 січня віряни тримають піст та нічого не їдять. Сідати за вечерю можна лише після появи першої зірки на небосхилі. До столу подають пісні страви – рибу, вареники з капустою, кутю, узвар тощо.

Вода на Хрещення вважається цілющою, вона символізує початок життя та очищення. Віруючі зберігають вдома саме йорданську воду, адже вірять, що вона є цілющою впродовж усього року. Йорданську воду зберігають за образами та бережуть на випадок хвороби. Вражає той факт, що вода, освячена на свято Йордана, зберігається не псуючись та не засмерджується впродовж року. Віряни певні, що справа у святості, а скептики кажуть, що виною всьому срібло з хрестів, котрі занурюють у воду. Набрати свяченої води можна у церкві. Також освячуються водойми – річки та озера. За тиждень до свята у кризі замерзлих водойм вирізається ополонка у формі хреста. Цим традиційно займається чоловіча громада: на річці вирубається ополонка, а великий хрест з льоду встановлюють над ополонкою та обливають його червоним квасом з буряка, що символізує кров. Ополонку освячує священик. Згідно з релігійними переконаннями, така вода очищує від гріхів та заряджає здоров’ям на увесь наступний рік. Для вірян після Водохреща починається весільний сезон, що триває до Великого посту.

        Традиції наших пращурів

Потужні розвідки щодо українських традицій на Водохреща зробив Олекса Воропай, про що писав у книжці «Звичаї нашого народу». Так, наприклад, зазвичай після водосвяття всі люди поверталися до своїх хат. Поки мати або старша дочка подавали на стіл обідати, батько брав з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочив їх у свяченій воді і кропив все в хаті та в господарстві; потім брав ще крейду і писав хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

Наступного після Водохреща дня (20 січня) люди справляли «посвятки» – тобто переходили до звичайного трудового ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя. Остаточно роздавались тваринам ритуальні продукти з покуті й планувалась робота по господарству. Господині діставали свої починки (полотно, нитки й ін.), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, «щоб лихий ниток не плутав». З посвяток вже знімались табу на відвідування корчми чи шинку, які діяли в Свята («бо вода не посвячена»). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.

Нехай це свято подарує всім нам міцне здоров’я і ясні, чисті думки!

Різдвяний святвечір

Святвечір - це останній день перед Різдвом, який має багато традицій в українців.

Святвечір - це останній день перед Різдвом, коли ще дотримується Різдвяний піст. Це свято є підготовкою до Різдва.

Сама назва свята походить від слова «сочиво» - пшеничні зерна, розмочені соком з насіння. Сочивом за старих часів пригощалися напередодні Різдва після появи першої зірки на небі.

Коли відзначають Святвечір

Дата Святвечора залежить від того, відзначає людина Різдво 25 грудня або 7 січня. Святвечором називають останній день перед Різдвом - 24 грудня або 6 січня відповідно.

Згадаємо, що всі християни відзначають Різдво 25 грудня, але католики і деякі православні при цьому користуються сучасним календарем, а частина православних святкують за старим юліанським календарем. При цьому в Біблії дата народження Ісуса не згадується.

Історія свята Святвечір

Оскільки Святвечір передує Різдву, це свято присвячене подіям, які передували народженню Ісуса Христа. За легендою, в цей день на небі з'явилася Вифлеємська зірка, яка повідомляла людям про народження Спасителя і Сина Божого.

Українці відзначають Святвечір з давніх часів. Зі Святвечора в українському обрядовому календарі починався період святок, який тривав до Водохрещі (19 січня). У давні часи на Святвечір нічого не їли до появи першої зірки на небі. У наш час на це свято їсти можна, але тільки пісні страви.

Як відзначають Святвечір

На Святвечір прийнято відвідувати спочатку літургію, а потім різдвяну всеношну. Якщо немає можливості відвідати храм, можна помолитися Богу з дому. Також варто в цей світлий день сповідатися в гріхах.

З розваг на Святвечір були популярні різдвяні вертепи та вистави. У цю дату люди розігрували сцену народження Христа у Віфлеємі. Діти та молодь на Святвечір ходять колядувати.

Увечері на Святвечір вся сім'я збирається за святковою вечерею. Традиційне меню на Святвечір складається з дванадцяти пісних страв. Вони можуть відрізнятися в залежності від уподобань сім'ї, але в їхнє число обов'язково входять кутя на Різдво і узвар. Дозволені рибні страви.