Досвід роботи

Департамент освіти і науки

Сумської обласної державної адміністрації

Навчально-методичний центр 

професійно-технічної освіти у Сумській області

ДПТНЗ «Сумське вище професійне училище будівництва і дизайну»

Кравченко А. М.

Виховання національно-патріотичних 

цінностей в учнівської молоді – 

пріоритетне завдання 

роботи бібліотеки ПТНЗ 

Із досвіду роботи

                                           




                                                                Суми 2017

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………...........................................3

Розділ І. Національно-патріотичне виховання як невід’ємна складова виховної системи ПТНЗ……………………...............................................................................................................4
     2.1. Сутність національно-патріотичного виховання, його мета, завдання та принципи……………………………………................................................................................4
      2.2. Зміст і форми національно-патріотичного виховання………………………………………………………...................................................9

  Розділ ІІ. Відродження національних цінностей минулого. ….......................................11

Розділ ІІІ. Краєзнавча робота бібліотеки. …………………….........................................13

Розділ ІV. Інформаційно-масова робота бібліотеки ПТНЗ з національно-патріотичного виховання. ………………………...............................................................................................15

Висновки………………………………………………………..........................................20

Список використаної літератури……………………………............................................22

Додатки    ………………………………………………….................................................23


ВСТУП

Державотворчі процеси, що відбуваються в незалежній Україні протягом останніх років, зумовлюють необхідність вирішення проблем виховання національно-свідомих громадян, справжніх патріотів, відданих Вітчизні, готових до захисту рідного народу та рідної країни.
Стрижнем системи виховання стала національна ідея, яка відіграє роль консолідуючого фактору у становленні молодого покоління, формування у нього активної громадянської позиції, відповідальності за себе, народ, країну.
Сьогодні потрібні нові підходи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. Оскільки сорок відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, то і відповідальність покладається більша, і можливостей відкривається більше.
Важливо, щоб ПТНЗ став для кожного учня осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, розбудовувати країну як суверенну, незалежну, правову, соціальну державу, сприяти єдності та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.
В контексті нових викликів, що постали перед нашою державою,  бібліотеки навчальних закладів покликані формувати у підростаючого покоління риси національної ідеї, яка полягає у формах, методах, функціях та принципах національно-патріотичного виховання.
В умовах розвитку науково-технічного прогресу, зокрема інформаційних технологій, існує проблема зниження рівня читацької культури молоді,  вміння користуватися друкованою книгою, як джерелом інформації, а також зниження інтересу до пізнання історії України.
Отже завдання бібліотеки полягає в сприянні забезпечення навчально-виховного процесу в напрямку національно-патріотичного виховання молоді, введенню нових технологій та максимального залучення книжкового фонду по даній темі та у пропагуванні літератури патріотичного спрямування; виховання у читачів, засобами читання, національну свідомість, патріотизм, бажання вивчати і знати  історію своєї держави.
 
РОЗДІЛ І. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ
ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ ПТНЗ

2.1Сутність національно-патріотичного виховання,
його мета, завдання та принципи
                               Вдихнути в юну істоту душу громадянина –
                               це значить передати не тільки радість,  захоплення,
                               гордість за все те,що становить собою наші святині
                               а й сердечний біль, тривогу,
                               турботу за долю цих святинь – свободу і незалежність,
                              честь і велич, багатство і славу нашої улюбленої Вітчизни.
                                                                                            В.О.Сухомлинський


Патріотизм – одне з найбільш глибоких людських почуттів. Як правило, це поняття розуміють як відданість і любов до Батьківщини, до свого народу, гордість за їхнє минуле й сьогодення, готовність до її захисту. Це почуття є одним із найважливіших духовних надбань особистості. Воно характеризує вищий рівень розвитку особистості й проявляється в її активно-діяльнісній самореалізації на благо Батьківщини.
Філософи й політологи визначають патріотизм як суспільний і моральний принцип, який характеризує ставлення людей до своєї країни та виявляється в певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів, що узагальнено називається любов'ю до Батьківщини. Це соціально-політичне явище, якому притаманні природні витоки, власна внутрішня структура, що в процесі суспільного розвитку наповнювалася різним соціальним, національним і класовим змістом.
Психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення й оцінку особистістю елементів Вітчизни. Патріотичне почуття, соціально-моральне у своїй основі, особистість набуває не лише шляхом біологічної спадковості, а неодмінно під впливом соціального середовища, виховання (соціалізації) у широкому розумінні слова.
Нині патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини.
Невід’ємною складовою патріотизму є національна свідомість.
Національна свідомість – це сукупність соціальних, економічних, політичних, моральних, етичних, філософських, релігійних поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, в яких виявляються особливості життєдіяльності націй та етносів.
Основними складовими національної свідомості виступають:
- сприйняття оточуючого світу та ставлення до нього;
- усвідомлення національно-етнічної належності;
- ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти;
- ставлення до представників інших націй і національностей;
- патріотичні почуття та патріотична самосвідомість;
- усвідомлення національно-державної спільності.
Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість, спроможна перетворювати почуття в конкретні справи та вчинки на користь держави. Справжній патріот повинен мати активну життєву позицію, своїми справами та способом життя сприяти якісним змінам ситуації в країні на краще. Для формування такої свідомості особистості має бути успішно реалізована цілісна система патріотичного виховання.
В основу патріотичного виховання мають бути покладені історичні й культурні цінності, традиції і звичаї народу, значення яких зростає в умовах європейської інтеграції України. У зв’язку з цим патріотичне виховання є важливим державним завданням.
Головною направленістю патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до своїх Батьківщини, держави, народу, нації. Системне духовно-моральне виховання має базуватися на цінностях духовної культури українського народу. Позитивним явищем сучасної освіти є те, що в новій системі цінностей, яка формується у молодого покоління, чільне місце посідають ідеї християнства.
Одним із покликань української національної системи освіти та виховання є завдання пробуджувати і виховувати в кожної молодої людини патріотичні якості, цінності:
- любов до батька і матері, родичів, своїх предків, рідної природи, землі;
- любов до рідної мови, культури, народу, пошану до його історичного минулого, національних традицій, звичаїв;
- глибоке усвідомлення своєї національної приналежності, відчуття єдності з представниками своєї нації;
- турботу про добре ім’я - своє і своїх друзів та краян, збереження своєї людської і національної гідності, честі;
- активну діяльність з метою розвитку рідної культури, мистецтва, науки, демократії, державотворчих процесів;
- боротьбу за підвищення духовності і добробуту всіх українців, представників національних меншин України;
- синівську любов до Батьківщини, готовність захищати від ворогів рідну землю, здатність на подвижництво, героїчні справи в ім’я свободи і незалежності України;
- готовність боротися з неправдою, злом, потворністю в будь-яких формах, спростовувати антиукраїнські, антинаукові версії, ідеї, шкідливі і ворожі для нашого народу.
Основними документами у сфері освітньої політики щодо патріотичного виховання підростаючого покоління є такі:
• Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, схвалена Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344;
• Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, схвалена Указом Президента України від 25 жовтня 2002 року № 948;
• Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 16 червня 2015 року;
• наказ Міністерства освіти і науки України від 07.09.2000 № 439 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України»;
        • програма патріотичного виховання учнівської та студентської молоді в навчальних закладах України, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України  21 жовтня 2013 року № 1453 /716 /997;
• положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»), затверджене наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13 червня 2012 року № 687;
• положення про Всеукраїнську військово-спортивну гру «Патріот», затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді від 5 квітня 2004 року № 274/112/10;
• методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України від 25.07.2014 № 1/9-376 «Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році».
Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано будувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу; забезпечувати її національну безпеку; знати свої права та обов’язки, цивілізовано відстоювати їх; сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.
Саме тому зусилля педагогів повинні бути спрямовані на утвердження в Україні патріотизму, посилення моральної складової в загальній системі формування у молоді національної гідності, готовності до виконання громадянських та конституційних обов’язків, особистісних рис громадянина Української держави, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, набуття соціального досвіду, фізичної досконалості, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури.
Патріотичне виховання належить до пріоритетних напрямів національної системи виховання та передбачає формування патріотичних почуттів, любові до свого народу, глибокого розуміння громадянського обов’язку, готовності відстоювати державні інтереси Батьківщини. До засобів патріотичного виховання належать рідна мова, вітчизняна історія, українська література, рідна природа, українська культурно-духовна спадщина тощо. Важливим завданням виховання учнівської молоді є також подолання недовіри й підозрілості у ставленні до інших народів і націй, сприяння толерантності міжнаціональних відносин в умовах багатонаціональної держави.
Завдання патріотичного виховання:
– забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей;
– виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;
– сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу;
– формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації;
– формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;
– відновлення та вшанування національної пам'яті;
        – утвердження в свідомості громадян об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історії, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України, її громадян від княжої доби, Гетьманського козацького війська, військ Української народної республіки, Січових стрільців, Української повстанської армії до часів незалежності;
– формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу, розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;
– відродження, розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання молоді;
– забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;
– консолідація діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій щодо національно-патріотичного виховання;
– підтримання кращих рис української нації – працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини;
– створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, держави;
– виховання здатності протидіяти проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;
– створення умов для посилення патріотичної спрямованості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації під час висвітлення подій та явищ суспільного життя;
У процесі організації патріотичного виховання необхідно дотримуватись таких принципів:
– національної спрямованості – передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;
– гуманізації виховного процесу – педагог зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвиток, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;
– активності й саморегуляції – сприяє розвитку в учня суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень;
– культуровідповідності – передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;
– полікультурності – інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;
– соціальної відповідності – обумовлює необхідність узгодженості змісту, методів патріотичного виховання в реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес.
Патріотичне виховання молоді здійснюється за такими напрямами:
– державний – базується на забезпеченні державою системи героїко - патріотичного виховання;
– соціальний – ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв, традицій українського народу;
– військовий – передбачає вивчення військової історії України, основних зразків техніки, озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;
– психолого-педагогічний – ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, урахуванні їх у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду героїко-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;
– правовий – передбачає формування глибоких правових знань, розвиток високої правової культури.

⦁ Зміст і форми національно-патріотичного виховання

У процесі виховання учнівської молоді доцільно використовувати різноманітні форми і методи.
⦁ Інформаційно-масові:
дискусії, диспути, конференції, інтелектуальні аукціони, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави, створення  альманахів.
⦁ Діяльнісно-практичні:
творчі групи, екскурсії, свята, ігри-драматизації, конкурси.
⦁ Інтегративні:
гуртки, фестивалі
⦁ Індивідуальні
творчі завдання, індивідуальна робота.
⦁ Наочні:
виставки учнівської творчості, тематичні виставки, книжкові виставки і  стенди.
⦁ Діалогічні:
бесіди, міжрольове спілкування.
Пріоритетну роль у роботі з учнями доцільно відводити активним методам, застосування яких ґрунтується на демократичному стилі взаємодії, сприяє формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів відносять: соціально-проектну діяльність, ситуаційно-рольові ігри, соціограму, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій та ситуацій успіху, аналіз конфліктів та моделей стилів поведінки. Необхідною умовою підвищення ефективності патріотичного виховання учнів є залучення їх до підготовки та проведення позакласних виховних заходів, спрямованих на формування патріотичних якостей, самоосвіту, самовиховання.
Важливе місце у патріотичному вихованні займає участь учнів у масових заходах патріотичного змісту. Найбільш поширені масові заходи щодо патріотичного виховання учнів – це відзначення державних та релігійних свят, знаменних подій у житті навчального закладу, міста (селища), проведення читацьких конференцій, тематичних вечорів, вечорів запитань та відповідей, тижнів з різних навчальних предметів, зустрічей з видатними людьми, конкурсів, олімпіад, фестивалів, виставок, участь школярів в організації загальнодержавних свят – Дня Незалежності, Дня знань, Дня захисника Вітчизни, Свята Перемоги та ін.
Показниками ефективності масових форм позакласної роботи у патріотичному вихованні учнівської молоді є активність учасників, емоційний вплив виховних заходів. Серед групових форм виховної роботи з патріотичного виховання найбільш поширені бесіди, зустрічі, диспути, «круглі столи», вечори запитань і відповідей, літературно-музичні композиції, гуртки за інтересами, обговорення телепередач, новинок преси, пошукова діяльність, екскурсії, походи, заочні подорожі.
Збагачення учнів патріотичними почуттями здійснюється під час засвоєння ними історичного матеріалу про героїчне минуле нашого народу, його прагнення до зміцнення могутності рідної країни, про його мужність у боротьбі з іноземними загарбниками. Для надання виховній роботі емоційного характеру варто використовувати яскравий фактичний матеріал, позитивні приклади патріотизму відомих історичних діячів, письменників, героїв національно-визвольних війн. Зустрічі з такими героями (ветеранами війни, праці, громадськими діячами, героями-захисниками України) мають ще більший вплив на патріотичні почуття учнів. У ході зустрічей відбувається оцінювання історичних явищ на основі принципів історичної достовірності, науковості, гуманізму, доброчинності, а також з позицій забезпечення взаємозв’язку між поколіннями. Завдання педагогічного працівника акцентувати увагу на питаннях про внесок нашої країни у світовий розвиток науки, культури, різних галузей виробництва. Під час таких зустрічей учні знайомляться зі своїми сучасниками, які стали взірцем патріотичного служіння Вітчизні. Патріотичні подвиги реальних героїв дають можливість учням реально пережити почуття прихильності до своєї землі, Батьківщини. Зустрічі з творчими людьми рідного краю – письменниками, митцями, музикантами – закликають до творчості.
Під час проведення виховних заходів з учнями доцільно використовувати навчальні дебати, що є важливим засобом розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументованого висловлювання.
Важливу роль у формуванні патріотичних поглядів та почуттів учнів відіграють дискусії – як спонтанні, викликані суспільними подіями, повідомленнями засобів масової інформації, так і спеціально організовані, до яких слід ретельно підготуватися: визначити тему, підготувати запитання для обговорення, щоб учні опрацювали відповідні літературні джерела, продумали свої виступи. Лише така підготовка дискусії дасть бажані результати.
У формуванні патріотичних поглядів та переконань учнів суттєвим є створення ситуацій, в яких виникає потреба у відстоюванні ними своєї думки, у процесі чого починає складатися власна думка, зміцнюється внутрішня позиція, з’являється здатність до утвердження власних адекватних переконань щодо свого народу, своєї держави та світової спільноти. Під час таких дискусій формується культура мислення й культура мовлення, логіка учнів, виявляються їхні інтелектуальні здібності, відбувається зміна поглядів на суспільні явища, свою життєву, громадянську позицію; переоцінка цінностей.
«Круглі столи», зазвичай, збирають учнів, які не обмежуються власною думкою у пошуках істини. Заздалегідь визначається тема для обговорення та коло питань. Учасники демонструють свої знання теми й перспективи її розвитку.
Творчий потенціал учнів найбільш реалізовується у гуртках за інтересами, провідними завданнями яких є: виховання фізично й морально здорової людини; засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм; формування естетичних смаків; створення атмосфери емоційної захищеності, любові; збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, звичаїв, обрядів свого народу й народів, що населяють Україну; вивчення мови й шанування культури, національної літератури, мистецтва, преси, радіо, телебачення. Ознайомлення та вивчення під час екскурсій вітчизняних пам’яток світової культури формує в учнів гордість за національні реліквії, розуміння загальнолюдських цінностей. Для розвитку соціальної активності і поглиблення патріотичних почуттів важливим є заохочення школярів до діяльності в учнівському самоврядуванні, громадських молодіжних об’єднаннях, що сприяє поглибленню знань учнів з історії та культури народу, його традицій, формуванню патріотичних поглядів, переконань та почуттів, відповідної поведінки.

РОЗДІЛ ІІ. ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ
ЦІННОСТЕЙ МИНУЛОГО

Українська педагогіка серця в перші роки нашої незалежності дала помітні сонцелюбні пагони, бо вона почала орієнтуватися на вічні цінності й відповідати ментальності українського народу, його національному характеру і світогляду. На мою думку, дуже цінними під чим оглядом є праці академіка АПН України М. Стельмаховича, професора О. Вишневського, які розвивають педагогіку серця, педагогіку віри у вічні цінності, високі національні ідеали. Історія вітчизняної і зарубіжної педагогічної думки переконливо свідчить про те, що вагомі результати у вихованні підлітків досягаються тоді, коли в ньому домінують найвищі моральні цінності – любов до Бога, Батьківщини і рідного народу, але такі здобутки науки, світового досвіду законодавство України про освіту і виховання ще повністю не враховує. Творчо відроджуючи вітчизняні виховні традиції, багато педагогів успішно використовують ідеї, принципи, засоби козацької педагогіки з метою поліпшення героїко-патріотичного виховання учнів, формування у них високої шляхетності, політичної культури, сили волі і сили духу, відчуття володаря становища, усвідомлення прав і обов'язків перед Батьківщиною, відповідальності перед рідним народом.
Великий вплив на патріотичне виховання мала козацька педагогіка. Українці єдина у світі козацька нація. Козацтво є дисциплінованою організацією самого українського народу, споконвічною формою його самоорганізації і самозахисту в лихоліття. У козацькі часи нашому народові були приманними високий рівень шляхетності, моральності, духовності, доблесті і звитяги, знання і бездоганне дотримання національних традицій і звичаїв. У козацькій державі не було такого ганебного явища як бездомні діти. Виховувати в людині патріота своєї Батьківщини, любов до рідного краю, любов до своєї України варто починати з раннього дитинства.
Досягнення Україною в багатьох галузях життя світового рівня неможливе без пізнання і творчого відродження національно-духовних скарбів минулого, зокрема великої Козацької доби. Кожен педагог покликаний глибоко усвідомити особливо важливу для нашого народу культурно-патріотичну місію українського козацтва. Висока козацька духовність, яка за своєю суттю, змістом і характером у кращих своїх виявах була справді лицарською, забезпечувала бурхливий розвиток усіх сфер життя України в епоху великого відродження нашого народу.
Закономірно, що за умов незалежної України почалося творче відродження багатогранних козацько-лицарських традицій нашого народу. Починаючи з 1995 р. на загальнодержавному рівні реалізуються укази Президента України "Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва" (1995). "Про День Українського козацтва" (1999), "Про Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва" (1999). В указах, дорученнях і розпорядженнях Президента України мають місце положення про відродження і розвиток історико-культурних традицій українського козацтва, залучення сучасних козацьких товариств до військово-патріотичного виховання, організації фізкультурно-спортивної, туристсько-краєзнавчої та культурно - просвітницької роботи серед молоді.
У цьому важливому державному документі ставляться завдання творчо розвивати козацько-лицарські традиції у сферах військово-патріотичної роботи.
Відомо, що про українське козацтво значна частина сучасної молоді має, як правило, поверхове і спрощене уявлення. Здебільшого розуміють козаків лише як воїнів, які боролися з ворогами, захищали від них рідну землю. Насправді ж козацтво було не лише військовим, а й яскраво вираженим національним, соціальним, політичним, державним, культурно-історичним, психолого-педагогічним феноменом. Сила, велич і могутність козацтва були настільки впливовими, суспільно значущими, що кожен українець прагнув стати козаком.
Глибоко багатогранну духовність, що стала гордістю української культури, створила епоха козацтва. Її освітньо-виховний, ідейно-моральний, емоційно-естетичний потенціал покладено в основу не лише козацької, а й усієї української національної системи виховання. Козацтво було в кращому розумінні цих понять, аристократією національного духу, високоморальною і освіченою елітою своєї нації. Палкий український патріотизм козаків був могутнім стимулом до державотворчого і незалежного життя.
Кожному педагогічному працівникові, необхідно ґрунтовно продумати і систематично реалізувати в щоденній навчально-виховній роботі з дітьми цілісну систем пізнання ними національних пріоритетів українського козацтва, пробудження в них глибокого інтересу до вітчизняного лицарства.
Необхідно зважити на те, що надійшов час великих змін у духовній сфері, і козацько-лицарські традиції виховання є за своєю сутністю високим покликанням, одним із найефективніших шляхів формування в підростаючих поколінь шляхетності, аристократизму духу, націотворчих і державотворчих якостей, спрямованості духовної енергії на практичні справи в ім'я народу, Української держави.
Усі педагоги повинні усвідомлювати, що українська педагогіка має підтвердити свою глибоку самобутність, свої вищі досягнення перед усім світом, що він визнав її оригінальний, національно-неповторний і потужний виховний потенціал, вона покликана створювати високий імідж нашої нації у світовому масштабі. Ми, педагоги, маємо зробити великий внесок у формування «Гуманітарної аури нації», яка повинна світитися змістом «свого неповторного національного варіанту», «Могутньою силою мистецтва і науки», енергією «ідеї історичного безсмертя нації». (Ліна Костенко).
Назвавши свою наукову працю «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», Ліна Костенко порушила одну з найважливіших проблем, наукове розв'язання якої сприяє піднесенню на вищий рівень національної свідомості і самосвідомості нашого народу, формуванню його привабливого іміджу серед інших народів. Ліна Костенко говорить, що впродовж століть коли ворожі імперські сили знищили нашу державність, вони «умисно спотворювали обличчя нації. Тому й живемо в постійному відбуттів негараздів, психологічного дискомфорту, викривленої істини».
Козацька педагогіка – це частина народної педагогіки в її вершинному вияві, яка формувала у підростаючих поколінь українців синівську вірність Батьківщині, народу, здатність захищати рідну землю від чужоземних загарбників. Основна мета козацької педагогіки – формування в сім'ї, школі і громадському житті дитини як козака-лицаря, мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженим дійовим патріотизмом, силою волі і силою духу.

РОЗДІЛ ІІІ. КРАЄЗНАВЧА РОБОТА БІБЛІОТЕКИ

Знайомство з рідним селом, містом, екскурсії по селу, місту, де живеш, вивчення історії виникнення села, міста, його перших років існування; пошукова робота шляхом зустрічей зі старожилами своєї місцевості, їхні розповіді про минуле місцевості, де ти живеш: по можливості – збирання старовинних речей побуту, вишивок, костюмів різних регіонів України, писанок тощо. При вивчення історії району, області, при знайомстві зі сторінками їхнього розвитку, слід звернути особливу увагу на висвітлення так званих «білих плям історії» (доля України в складі Московської імперії, боротьба за національну незалежність українців в XVII ст., колективізація, голодомори, фізичний і духовний терори Московської імперії проти українського народу, участь земляків у Другій світовій війні, національно - визвольні змагання в післявоєнний період). Видатні земляки рідного краю (політичні та військові діячі, письменники, інженери, педагоги, підприємці та інші), їх місце та роль у розвитку рідного краю, Батьківщини, світової науки, культури, мистецтв, економіки. Багато що пов'язує людину з місцем, де вона народилася і виросла. Рідний край, його люди, природа, пройшовши через свідомість, стають частиною людської долі. Де б ми не жили, на якій би мові не говорили, Україна – наша загальна, велика, єдина Батьківщина. Проте у кожного з нас є ще і свій, милий серцю куточок землі, де він побачив світло сонця, зробив перші кроки, отримав путівку в життя. Це місце місто або хутір незрівняний ні з чим іншим. Це наш поріг життя, Мала Батьківщина.
Патріотичне виховання учнів починається з пізнання Малої Батьківщини, з пізнання запахів пряних степових трав, таємничого дихання морських глибин, співу жайворонка в піднебессі.
Батьківщина без нас обійтися може, ми ж без неї – ніщо. Цю велику істину, на яку звертав увагу В.О. Сухомлинський, повинна розуміти і відчувати кожна дитина. Будь-який учень, що цікавиться краєзнавством, може вибрати собі заняття до душі. Розрізняють наступні напрями краєзнавчої роботи: географічне, художнє, історичне, літературне, екологічне. Географічне краєзнавство вивчає кліматичні особливості місцевості і їх динаміку, лісові і степові масиви, горби, яри, окремі дерева, кургани, фрагменти ландшафту і морських акваторій, степові кургани, окремі гори і бархани, ґрунти, тваринний світ, струмки і джерела. Об'єктом художнього краєзнавчого пошуку можуть стати скульптура, архітектура, художні ремесла, усна народна творчість, музичний фольклор, різьба по дереву, мистецтво танцю і тому подібне. Предметом уваги краєзнавців-істориків є історія міст, селищ, окремих будівель, видатних особистостей, підприємств, шкіл, соціальних процесів і явищ, населення. У педагогічній науці метою літературного краєзнавства є виявлення двох залежностей: як те або інше місто (село) сформували особа письменника (поета) і як цей письменник відтворив в своїй творчості ту або іншу місцевість.
Основними джерелами краєзнавчої інформації є:
⦁ періодичний друк (газети, журнали, альманахи);
⦁ художня література (але потрібно пам'ятати, що не кожен письменник-художник достовірно відображає дійсність);
⦁ матеріали статистики;
⦁ всякого роду плани і карти;
⦁ фонди музеїв;
⦁ архівні фонди;
⦁ матеріальні сліди культури (твори скульптури, живопису, архітектури);
⦁ усні свідоцтва старожилів.
Основні принципи краєзнавчої роботи:
⦁ системний підхід;
⦁ гранична достовірність фактів;
⦁ синхронність окремих напрямів пошуку (наприклад мистецтво або природу краю не можна розглядати в історичному контексті).


РОЗДІЛ ІV. ІНФОРМАЦІЙНО-МАСОВА РОБОТА БІБЛІОТЕКИ ДПТНЗ  «СУМСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ БУДІВНИЦТВА І ДИЗАЙНУ»
З НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ


Сьогодення ставить перед бібліотекою важливе і невідкладне завдання – виховати свідомого громадянина, патріота рідної землі. Ефективність національно-патріотичного виховання залежить від форм і методів його організації. Пріоритетну роль у національно-патріотичному вихованні відіграють активні форми, що стимулюють творчість, ініціативу, самостійне та критичне мислення. До активних форм роботи належать різноманітні види дискусій, ситуаційно-рольові ігри, ігри-драматизації, бліцтурніри, веб-екскурси в історію, слайд-вернісажі, слайд-екскурси, віртуальні виставки, бібліомедійні уроки, подорожі віртуальними енциклопедіями, історичні часописи. Звичайно використовуються і традиційні форми роботи: бесіди, диспути, лекції, конференції, вікторини, конкурси, усні журнали, різні форми роботи з книгою та періодикою. Усі форми роботи з учнями повинні ненав’язливо спонукати їх до читання високодуховної літератури, розкриваючи разом з ними:
- красу й милозвучність української мови;
- неповторність і в той же час вразливість природи рідного краю, підводячи читачів до усвідомлення себе її частинкою;
- традиції українського народу, історію боротьби за свою незалежність;
- кращі морально-етичні якості людини.

Гордість за свою землю, свій народ, а значить, і національна свідомість формується лише за умови, коли людина добре знає історію і культуру рідної держави. Вивчення їх сприяє оволодінню читачами-учнями знань про походження української нації, історичне минуле українського народу, його героїчні і трагічні сторінки. Особливе місце в вітчизняній історії займає тривала боротьба українського народу за свою державність, волю і незалежність. Виходячи з цього, висвітлювання саме цих процесів має бути одним з головних напрямів роботи бібліотекаря з читачами. Ці заходи  проводяться бібліотекою постійно. В бібліотеці училища  в поточному навчальному році були проведені – виховна година, присвячена Дню знань
«Україно моя, ти одна, як життя!»; година духовності  «Україна гідна Свободи»; урок пам’яті «Пам’ятаймо минуле, заради майбутнього» (До Дня визволення Сумщини від німецько-фашистських загарбників); урок мужності «Партизанські стежини рідного краю» ( до Дня  Миру, 21 жовтня та до Дня партизанської слави, 22 жовтня) та інш.
Розширити пізнавальний інтерес читачів з історії та етнографії нашого краю, прищеплювати любов і бережливе ставлення до історичних пам’яток України допомагають постійнодіючі книжкові виставки:  «Голос рідної землі серцем слухати навчись »;«Героїчні сторінки історії рідного краю»; «Степ та воля – козацька доля »; «Ми – українці!»; «Землі моєї ревний біль і жаль».
У творчому тандемі з педагогічними працівниками бібліотекар прагне донести до серця і розуму дитини, розуміння того, що патріотизм виявляється в любові до Батьківщини, свого народу, турботі про його благо, повазі до українських звичаїв і обрядів, відчутті своєї належності до України, усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини, усвідомлення моральних та культурних цінностей, знання історії, звичаїв, обрядів, символіки. Цьому сприяли  виховні години – «Любове моя – Україно!», «Київська Русь  – початок нашого родоводу» ; виховна година до 150 річчя від дня народження М. Грушевського «Честь і совість українського народу»; година духовності   «Україна  – єдина країна» (до Дня Гідності та Свободи, 21 листопада) «З Україною в серці» (до Дня Соборності України, 22 січня).
Одним з напрямів патріотичного виховання підлітків у бібліотеці є краєзнавство. Саме краєзнавча робота має посісти важливе місце в діяльності кожної бібліотеки з тим, щоб за допомогою краєзнавчих матеріалів сприяти вихованню у молодих людей патріотизму, національної свідомості, високої моральності. Ця робота повинна сприяти вихованню любові і дбайливого ставлення до рідної землі – своєї «малої батьківщини», її історії, поваги до народних традицій і звичаїв, фольклору, любові до рідної природи. Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, вивчати його історію, мову і культуру. З цією метою були проведені – краєзнавча година «Вулицями рідного міста»; літературний вечір – «Мій барвінковий край»;                                                    тематичний вечір – «Земляки, якими ми пишаємось». Любов до рідного краю неможлива без пізнання історії наших міст і сіл. Велика заслуга у цьому належить дослідникам рідного краю. Одним з них є П’ятаченко Юрій Васильович, координатор краєзнавчо-освітніх програм Сумщини. Саме з ним мали можливість поспілкуватися учні нашого училища. Зустріч «Мій рідний край оспіваний піснями» розпочалася віртуальною мандрівкою по рідній Сумщині, по її славетним місцям. Юнаки та дівчата мали змогу познайомитися з історико - документальними творами автора, послухати цікаві змістовні розповіді краєлюба. Була проведена вікторина «Люби і знай свій рідний край!»
У процесі реалізації даних напрямків роботи бібліотекар у тісній співпраці з педагогічним колективом широко залучають учнів до духовних, історичних культурних традицій українського народу, до його ремесел, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва через книгу, організацію дослідницько-пошукової діяльності. За цим напрямом були організовані книжкові виставки «Душа народу – у його творіннях», «Перлини народної творчості» та інш.
Важливим аспектом у вихованні патріотизму є популяризація літературного надбання письменників рідного краю, зокрема хрестоматії творів письменників – Конкурс на кращий поетичний твір «Сумщина поетична…». Бібліотека широко популяризує літературний потенціал свого краю, організовує голосні читання та обговорення літературних творів, творчі зустрічі – «Голос рідної землі серцем слухати навчись », «Історія рідного краю в художніх творах» та інш.
Завдяки цій роботі задовольняється чимало читацьких інтересів, тут нерідко загоряється вогник, що пробуджує мрію, та справжні патріотичні почуття.
Метою виховних заходів з елементами народознавства є виховання бережного ставлення до історії  України, до надбань українського народу, закріплення знань з історії України та народознавства. Цьому сприяли уроки народознавства «Різдвяної події незбагнена мить», «Віночок вити – життя любити» та інш.
     Історія кожного народу має свій соціальний символ, який вважається ознакою нації. Для України таким символом є козаччина. Без неї немає української національної історії: урок пам`яті «Звідки ти взялась, Україно – ненько», розважальний конкурс «Козаки та козачки», година мужності
 «День захисника України. Від козацтва до сучасності»(до Дня захисника Вітчизни, 14 жовтня). До Дня незалежності України в бібліотеці проходять різноманітні заходи: уроки державності «Ім’я долі – Україна», «Образ світу» (духовна суть української національної символіки), інформаційна година «Моя країна - Україна» та ін. Ці заходи збагатили знання та уявлення підлітків про рідний край , допомогли у виховання глибоких почуттів до рідної землі, мови, символіки Української держави. Цікаво пройшов усний журнал «Українська державна символіка», який складався з трьох сторінок : «Герб», «Національний прапор України», «Гімн України».
Широкому колу читачів на протязі року інформаційна виставка-перегляд «Україна і світ сьогодні» пропонувала матеріали, які бібліотека отримує щоденно. Усі заходи об`єднані однією метою – ознайомлення з історією України, розкриття сторінок становлення нашої держави з часів Київської Русі до сьогодення, сучасні досягнення українського народу, виховання гордості за свою Батьківщину.
Рідна мова… У народу немає більшого скарбу, ніж його мова. Бо саме мова – це характер народу, його пам'ять, історія і духовна могутність. Усвідомлення учнями цих істин сприяли – свято писемності і української мови «О рідна мово, ти розум мій і мудрість», тематичний вечір «Чарівні звуки твої, мово», інтелектуально-філологічна гра «Рідне слово», свято «Мово, моя берегиня свята», конкурс «Рідна мова моя кольорова». Цікаво і змістовно пройшла виховна година «Із слова починається людина, із мови починається мій рід». На свято був запрошений Констянтин Полковніченко, ветеран педагогічної праці, який пропрацював в нашому училищі багато років. Він познайомив присутніх з власними поетичними творами, відповів на численні запитання учнів, розповідаючи про себе, творчий і життєвий шлях та світогляд. Спілкуючись з аудиторією він побажав кожному бути унікальним та неповторним, на совість навчатися, розвивати творчі здібності, активно працювати над собою та над своїм внутрішнім світом.
Стало доброю традицією в бібліотеці училища відзначати день народження генія українського народу Т.Г.Шевченка. Багатий світ творчості поета, велич його генія розкрився під час проведення уроку - роздуму «Знову відкриваю Кобзаря», літературної години «Осмислюючи уроки Шевченка», уроку-журналу «Я Шевченка поважаю», учні познайомилися з новими фактами життя та творчості видатного українця. Кожна сторінка вміщала в себе цікаві фотографії, портрети, малюнки.
Важливим чинником національно-патріотичного виховання учнівської молоді є система роботи зі збереження народних звичаїв та обрядів українського народу.  Прикладом такої роботи є проведення традиційного щорічних українських вечорниць та Свята осені. Під час таких заходів учні прилучаються до української культури, згадують та вчать українські пісні, знайомляться з традиціями та звичаями нашого народу, отримують змогу відчути себе справжніми українцями, вдягнувши вишиванку, віночки і т.д.
Вже стало традицією учнівської молоді з нагоди Дня Перемоги вітати ветеранів та дітей війни зі святом. Кожного травня в бібліотеці відбуваються заходи, приурочені до Дня Перемоги. Так, до семидесятої річниці Великої Вітчизняної війни відбулася зустріч з ветераном Великої Вітчизняної війни Сабодашом Миколою Андросійовичем: «Немеркнуче світло великого подвигу». Ветеран розповів про подвиги нашого народу в ті грізні роки. Учні, перехоплюючи подих та стримуючи сльози, слухали очевидця тих подій, адже, як правило, вони не забувають жодної подробиці. Атмосфера тепла і любові тісно перепліталась з відчуттям тривоги, переносячи слухачів та ветерана у часи жахливого лихоліття; яскраво та реалістично відтворюючи картини 1941-1945років. В бібліотеці оформлюються книжково-ілюстративні виставки «Україна в полум'ї війни» за розділами: «Україна в роки Другої світової війни»; «УПА і її внесок у перемогу – війна у спогадах ветеранів»; «Героїка війни в художніх творах». На виставці представлені сучасні матеріали, дослідження, статті про роль України у війні, наведені правдиві факти про втрати українців, героїзм і мужність воїнів УПА, світлини, спогади тих, хто ще живе і до цього часу не визнаний державою як воююча сторона, правдиві матеріали про дивізію СС «Галичина» і її внесок у боротьбу за незалежну Україну. Нові документальні матеріали, публікації у періодичних виданнях, інформаційні матеріали стануть джерелом патріотичного виховання краян. У 2015 та 2016 роках бібліотека приймала участь у обласному конкурсі «Ветеран живе поруч» і отримала за конкурсні матеріали Диплом за активну участь та Диплом за зайняте у конкурсі друге місце.
В лютому по всій Україні та й за кордоном вшановуються роковини за загиблими на Майдані Незалежності в Києві героїв Небесної Сотні. Завдання бібліотеки – донести до своїх користувачів більше правдивої інформації. В бібліотеці училища були створені викладки літератури: «Реквієм Небесній Сотні», «Світлій пам'яті героїв Майдану»; книжкові виставки з портретами героїв: «Небесна Сотня! Вічна слава героям!», викладка газетно-ілюстративних матеріалів «Герої не вмирають!», з матеріалами місцевої періодики про героїв Небесної Сотні - наших земляків.
Сьогодні над Україною нависла небезпека. Повним ходом іде війна на Сході України. Росія окупувала Донбас. Гинуть кращі сини України, стримуючи навалу Росії. Бібліотека проводить роботу  по висвітленні подій, що відбуваються в зоні АТО, роз'яснює політику держави в організації захисту територіальної цілісності України. З цією метою організовуються у бібліотеці виставки: «Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі». «Нащадки запорожців», «Хроніка війни. Останні події в зоні АТО», «Україна – єдина країна», «Стан душі – волонтер» та інш. Пріоритетну роль відіграють активні форми популяризації літератури: дискусії «Кому потрібна ця війна?», «Захист України –  обов’язок кожного громадянина?», обговорення проблемних статей з періодики «Фронтовий щоденник», цикл бесід «Вісті з фронту», урок мужності «Народ мій є, Народ мій завжди буде, Ніхто не переможе мій народ!» У 2016 році бібліотека брала участь у Патріотичному проекті «Кращі справи учнів-патріотів ПТНЗ», за пророблену роботу була нагороджена Дипломом за перше місце.
Подібні заходи є дуже ефективними, адже вони сприяють вихованню в учнів внутрішньої свободи та поваги до держави, любові до Батьківщини, національної свідомості, гідності, усвідомлення приналежності до рідної землі, українського народу, гармонійному виявленню патріотичних почуттів, наданню допомоги воїнам АТО.
Щирий і емоційний відгук викликають в душах  наших учнів слова Святослава Вакарчука, які прозвучали на одному із заходів: «Моє завдання разом з близькими друзями − це навчити себе і інших тому, що успіх країни починається з твого успіху. Розуміння цього не станеться завтра, не дасть швидких результатів, але зрушення в свідомості приведе до дій і майбутнього успіху. Мало невеликої групи яскравих особистостей. Важливо, щоб ціле покоління почало думати по-іншому. Це покоління ще не розчароване, у нього ще все попереду. Потрібно працювати, потрібно все зрушити з мертвої точки. Перший крок − самий складний. Не потрібно відразу ставати героями. Але доведеться стати трошки більш трудолюбивими і стійкими, трошки менш лінивими і безвідповідальними. І ось, якщо це «трошки» помножити на всіх – ми будемо мати дуже багато».
Немає важливішого завдання як виховання нового покоління українців. Без об’єднання зусиль держави, освітніх установ і громадськості цього зробити неможливо. А головне в цьому – зацікавленість всіх у вихованні високоосвіченої патріотично налаштованої української нації, без якої Україна може втратити свою державність.

ВИСНОВКИ

Виховання патріотизму сьогодні, як ніколи, актуально.  І не тільки для системи освіти, а й для держави в цілому. Саме зараз ми повертаємося до споконвічних цінностей: утвердження первинності любові до Батьківщини і людей, духовності, моральності, бережного ставлення до природних скарбів і національних надбань нашого народу тощо.
З метою організації національно-патріотичного виховання учнівської молоді та підвищення його ефективності необхідно щороку планувати свою діяльність, адже план виховної роботи бібліотекаря є головною умовою ефективності національно-патріотичного виховання молоді. План заходів з національно-патріотичного виховання, має враховувати вікові особливості учнів, рівень їх розумових здібностей, їх мотивацію та рівень сформованості патріотичних почуттів і національної свідомості.
Впровадження ідей національно-патріотичного виховання в бібліотеці ДПТНЗ «Сумьке ВПУ будівництва і дизайну» здійснюється шляхом реалізації таких виховних завдань:
Відновлення та вшанування національної пам'яті
- Вивчення біографій та творів видатних українців.
- Відновлення національних традицій;
- Зустрічі з ветеранами війни, воїнами  АТО, воїнами - афганцями, учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС, дітьми війни.
-Заходи до Дня визволення міста.
- Відзначення річниць знаменних дат
Правова культура
Виховання поваги до:
- Державної символіки
- Герба, Прапора, Гімну України; Конституції;
- Законів України;
Формування мовної культури
-Знання і використання державної мови;
-Вивчення топоніміки України і рідного краю;
-Вивчення походження і історичного значення топонімів;
Виховання почуття гордості за свою землю
-Вивчення досягнень України і Сумщини в економіці, науці, культурі,       спорті.
-Відвідування музеїв, театрів, виставок;
-Проведення конференцій, екскурсій;
- Участь в програмах по збереженню ресурсів, озелененню і благоустрою.
Військово-патріотичне виховання
- Вивчення героїчної спадщини народу України;
-Формування психологічної та фізичної готовності захищати Україну;
-Участь у волонтерському русі по підтримці військових в зоні АТО;
-Вшанування ветеранів - захисників України.
Краєзнавство і туризм -  засіб патріотичного виховання
-Вивчення пам'яток природи і історії Сумщини;
-Вивчення спадщини відомих земляків;
-Вивчення літературної спадщини;
Робота в цих напрямках забезпечує сприятливі умови для самореалізації особистості відповідно до її інтересів та можливостей; сприяє набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу, формуванню мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації; формуванню духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини; утвердження в свідомості громадян об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історій, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України і її громадян; формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби; підтримання кращих рис української нації – працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини; створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, а відтак, держави. Разом із тим національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. А тому вкрай важливо забезпечити усвідомлення учнями культурної різноманітності, толерантного ставлення до інших культурних цінностей, розуміння історичних витоків регіональних та національно-мовних особливостей України. Національно-патріотичне виховання не повинно сприяти недооцінюванню національних меншин України та інших націй. Для реалізації цього принципу вкрай важливо наголошувати на співпраці різних націй, демонструвати розвиток української нації шляхом взаємодії з іншими націями, висвітлювати приклади мирного співжиття та взаємодопомоги представників різних національностей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Апраксина О.А. Позакласна робота в школі, К., Освіта 2007. – 130 с.
2. Арчажникова Л.Г. Теорія і методика виховання. Програма для вищих педагогічних учбових закладів - Ужгород, 1991. 309.С.
3. Виховання громадянина: Сутність громадянського виховання / П. Ігнатенко, В. Поплужний, Н. Косарєва, Л. Крицька // Шкільна бібліотекака. – 2003. – № 8. – С. 3-19.
4. Вишняк М. Патріотичне виховання учнів за допомогою української мови та літератури // Рідна школа. – 2001. – № 9. – С. 25-28.
5.Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 9-14.
6. Дубина М. Руденко Ю. Патріотичне виховання молоді // Освіта України. – 2006. – №8. – С. 5.
7. Івашковська В. Стратегія, методика та концептуальні засади військово-патріотичного виховання школярів // Рідна школа. – 2002. – № 11. – С. 26-30.
8. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності// Дошкільне виховання. – 2003. - №2. – С.3-8.
9. Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді// Наказ Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 № 641.
9. Петренко О., Дежнюк Г. Національно-патріотичне виховання учнівської молоді // Позакласний час. – 2005. – №3-4. – С. 28-29.
10. Чорна К. Громадянське виховання – нагальна потреба України // Освіта України. – 2000. – 20 грудня. – С. 5.

ДОДАТКИ
Виховний захід «Україна – це ми»

   Мета: виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю; формувати переконання у нетлінності духовних скарбів народу, повагу до символів України, до своїх батьків, української пісні; спонукати  учнів до усвідомлення ними необхідності бути корисними своїй державі.

Шановні учні, викладачі, майстри, всі присутні в залі. Перш за все, дозвольте привітати всіх вас з Днем знань, а першокурсників привітати з тим, що вони, вчорашні школярі, сьогодні стали учнями Сумського вищого професійного училища будівництва і дизайну.
Зараз пройде Перший ваш урок в училищі. Тема його звучить так
«Україна – це ми»

Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина, колиска найкращих у світі пісень, край хвилюючої краси, розкішний вінок з рути і барвінку, чорнобривців і калини.

Україно! Ти для мене – диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік!

Україно! Мій духмяний дивоцвіт,
Голубінь над чистим золотим колоссям
Через терни йшли до волі стільки літ
І настав той світлий день.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України урочисто прийняла Акт проголошення України незалежною, самостійною, демократичною державою.

 Все, що мріялось нами
Сповнилось, настало!
Ще не вмерла Україна –
Гордо зазвучало!

25 років для історії – зовсім небагато. Як же довго наш народ ішов до незалежного сьогодення. Ішов через утиски, в’язниці і Сибіри упродовж усієї історії від часів Київської Руси до наших днів. На цьому шляху загинула незліченна кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її Незалежність.

Ми йшли до тебе незалежність,
Через віки, через роки!
Цей шлях пролили й застелили
Дочок й синів кров і кістки
Не вправі ми забуть події
Тих бурних літ –
Жовтії води, Корсунь, Крути
Їх охопив нації цвіт
Кращі із кращих за свободу
Сміливо стали без вагань
За долю усього народу
В години визвольних змагань
В наших серцях і в нашій крові
Дух, що його зродив Тарас
Вічно живе і закликає
До боротьби і праці нас
Хто каже, що ми незалежність
Без каплі крові здобули
Той гнівить Бога, зневажає тих,
Хто за неї полягли.

Слово «Україна» означає країну, край, де живуть українці, український народ. Ця назва зустрічається  ще в києво-руський час. Першу згадку про Україну зафіксовано в Іпатієвському літописі 1187 року. Вона пов'язана з Переяславським князівством. У літописах назва «Україна» вживалася паралельно з термінами «Русь», «Київська Русь», а народ називався «руським», «русинами». Назва Україна існувала, аж до часів Петра I, пізніше таємним розпорядженням царського уряду 1863 року наказувалося називати Україну Малоросією, а народ – малоросами.
Але Україна, пройшовши важкі історичні випробування і лихоліття вистояла. Вистраждавши, виборовши волю та незалежність наша країна нині має свої державні символи:


Герб, Прапор і Гімн, які уособлюють її історію, її сутність, те, що найбільш характерне для неї.
28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України, і в статті 20 читаємо: «Державними символами України є Державний прапор України, державний герб України і Державний гімн України…»
Шлях державних символів був дуже довгим, губиться він у сивій давнині.
Герб – розпізнавальний знак держави. Кажуть герб має магічне призначення: поєднувати людину та спільноту до потрібного енергетичного джерела для отримання від нього життєвої енергії.
Малий Державний Герб України – Тризуб, Знак Княжої держави Володимира Великого. Тризуб відомий ще з часів Трипільської культури. Він широко використовувався в державному житті Київської Русі, як знак князівської влади Рюриковичів і зображався на золотих і срібних монетах . Це суто слов’янський знак і символізує, як доводять дослідники, мир і творчу працю, спорідненість поколінь. В основу його побудови покладений принцип тріади. Це може бути відображення таких образів, як
батько - мати - дитина;
свята трійця: бог - отець, бог - син, бог - дух святий;
або ж  земля - вода  - повітря .

Наш герб – тризуб
Це воля, слава, сила.
Наш герб – тризуб
Недоля нас косила,
Та ми зросли, ми є,
Ми завжди будем,
Добро і пісню несемо ми людям.

Гімн як урочиста пісня розвинувся з величальних пісень. Що ще з сивої давнини виконувались на честь богів, видатних осіб, героїв.
В Україні різні етнічні групи брали за свої гімни різні вірші. Особливого поширення набула пісня «Ще не вмерла Україна». Її слова написав відомий поет, етнограф Павло Чубинський. А музику написав до них Михайло Вербицький. Український гімн утверджує віру в національне визволення й духовне відродження українського народу.

 Слова палкі, мелодія врочиста
Державний гімн ми знаємо усі,
Для кожного села, містечка, міста –
Це клич один з мільйонів голосів
Це клятва, заповідь священна
Хай чують друзі й вороги,
Що Україна вічна, незнищенна,
Від неї ясне світло навкруги

Центр світової спадщини ЮНЕСКО в 2014 році визнав Гімн України найкращим у світі. До рейтингу увійшли національні гімни 193 країн світу. Гімн України посів перше місце в загальному рейтингу. Під час вибору та оцінки брали до уваги 4 показники, за двома з них український гімн отримав найвищий бал – милозвучність, гармонійне поєднання музичної та текстуальної частин.
Наш гімн сучасний  і популярний. Він об’єднує людей. Сотні тисяч українців співали гімн на Майдані, він і зараз лунає по всьому світу. Російський письменник Борис Акунін був вражений прекрасним видовищем у Лондоні, коли тисячі молодих людей водночас співали гімн України. Тоді він  написав у своєму блозі, що не уявляє собі росіян, які так натхненно співали б гімн своєї країни.

Щороку 23 серпня відзначається День Прапора України.
Прапор – це полотнище певного кольору, чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держала чи шнура. Це офіційна емблема, символ суверенітету.
У державному прапорі України – прямокутному полотнищі, яке складається з двох рівновеликих смуг синьої та жовтої – кольори означають синє безхмарне небо та жовті пшеничні поля України.
Прапор відомий з античних часів. Древні стяги були у великій шані на Русі ще за часів язичництва, а після впровадження християнства вони освячувалися образом животворного Христа.
Для нашої залитої сонячним світлом країни, жовтий і синій кольори були і є найбільш підхожі. Ці кольори дала народові  природа країни, яку він бачив саме в жовтій, лазуровій гамі: золотистий степ, синє небо, синє море, ріки з жовтим очеретом і рудими скелями.
Отже, символами України є чисте небо – символ миру та пшеничне поле – символ достатку. Сьогодні синьо-жовтий прапор майорить на всіх державних установах України. Він здіймається над усіма посольствами нашої держави, в багатьох країнах світу… Стрімко злітає це полотнище на різних спортивних змаганнях, коли на п’єдестал пошани підіймаються українські спортсмени. Гордо розвівається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу « Є у світі Україна !»

Прапор – це наш державний символ,
Він є у кожної держави,
Це для всіх – ознака сили,
Це – для всіх ознака слави
Синьо - жовтий прапор маєм,
Синє небо, жовте жито,
Прапор свій оберігаєм
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дружні і єдині,
Ми навіки є народом
Українським в Україні.
Небеса блакитні сяють з глибини,
А пшеничні й житні мерехтять лани
Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива
Це знамено рідне – злато й синява.
Прапор наш, як літо, в сонці майорить-
По долині жито, по горі – блакить.

Під синім небом України
Зазолотилися жита,
У чуйнім серці воєдино
З’єдналася палітра та
Бо це дано нам споконвіку –
Від пращурів нива ясна –
Душею, що не любить крику,
Єднати землю й небеса.

Кожен народ з повагою ставиться до своїх символів. Це - святині, які слід шанувати і берегти.

У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей без Батьківщини.

Україна… В одному вже тільки цьому слові для нашого вуха і навіть для вуха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю… Україна – країна смутку і краси. Україна – країна де найбільше люблять волю і де найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю, в результаті якої – велетенське кладовище: високі в степу могили, та прекрасна невідомо коли і ким складена пісня…
 Це слова відомого українського письменника Степана Васильченка.

 Пророче Шевченкове слово, праця мислителів наших і подвижників наших від Франка і Грушевського до Хвильового і Стуса вселила в наші серця непохитну віру в Україну, велику віру в наш народ!
Видатні митці слова, справжні патріоти своєї матері України залишили нам, нащадкам свої одкровення – зізнання в любові до Вітчизни.
Вслухаємось в їх палке, щире, поетичне слово.

Я так її, я так її люблю
Мою Україну убогу
Що прокляну святого Бога
За неї душу погублю.                                        Т. Шевченко

Ні, хто не любить всіх братів,
Як сонце Боже, всіх зарівно
Той щиро полюбить не вмів
Тебе, коханая Вкраїно.                                      І. Франко


До тебе, Україно,
Наша бездольная мати
Струна моя перша озветься
І буде вона урочисто і тихо лунати
І пісня від від серця поллється.                        Л. Українка

Свою Україну любіть
Любіть її во время люте
А останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть!                                       Т. Шевченко


Так, доля була жорстокою до України…
Протягом багатьох століть український народ не раз підіймався на боротьбу з поневолювачами. Море крові пролили наші предки, щоб повернути втрачену державність і невмирущу славу Київської Руси.
З давніх-давен у наші серця прийшла впевненість – ми можемо самостійно визначати свою долю, ми можемо бути рівними у колі інших народів.
З тих часів височить над Києвом Свята Софія, де щороку в День Незалежності звучить Молитва за нашу державу.
Ви вивчали історію України і знаєте, що перемозі в боротьбі за незалежність ми зобов’язані насамперед українському козацтву. Сьогодні відроджується козацька слава, дух лицарства у генах нашого народу.

Славна Січ ворогам ішла навстріч
Рідну землю захищала і народ наш прославляла
Лиха й отчий край зазнав
Людолов нас чатував, щоб позбавить дому
Шляхта нас вогнем пекла, на тортури прирекла
Цар Петро і Катерина зневажали наш народ
Але наш народ боровся
І Хмельницький в нас знайшовся
І Сірко і Дорошенко
Й Полуботок й Морозенко…
Рабства каламутну ніч переборювала Січ
Козаків боялись зайди, бо була в них сила правди.

Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо переживала найважчі випробування і не скорилася. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів. Запоріжська Січ була високоморальною, істинно християнською державою у тодішньому світі. Козацтво жило за високими законами честі.
Козацька Україна, як і у колишні київсько-руські часи була прикладом Європі щодо духовності. Коли християнський світ ще молився латинською мовою, а Московія – старослов’янською, козацька Україна мала вже так званий Пересопницький Новий Заповіт рідною мовою. Він зберігся до наших часів. На цьому Євангелії присягають Президенти сучасної України.
Українська козацька держава передала нам тверде переконання – кожен має свої права і вольності, кожен має шляхетний обов’язок боронити їх. Там наші предки пройшли науку честі і гідності, рівності і демократії. Перша в Європі Конституція Пилипа Орлика - безсмертна слава української думки і української свободи.
Вся наша подальша історія засвідчила – в народній пам’яті прагнення до свободи залишилося назавжди.
Неопалимою купиною освітлює віра і надія наш пройдений і майбутній шлях. У найтяжчі часи наші предки, наші батьки і діди не зреклися її.
Тяжкі, трагічні випробування дісталися нашій нації у минулому столітті.
Двома світовими війнами, Голодомором, нищенням духовних святинь чужі імперії хотіли перетворити нашу землю на свою покірну окраїну. Між 1914 і 1945 роками в Україні загинули кожен другий чоловік і кожна четверта жінка. Долі тих хто пішов, тривожним дзвоном лунають у душах нині живущих.
Ми, українці пізнали велику історичну істину – тільки свобода, незалежність врятує народ, державу.
Цю свободу відстояв український народ в часи чорної фашистської навали. Знекровлена Голодомором і великим терором, Україна кинула всі свої сили і найголовніше – мільйони українських життів на боротьбу з фашизмом.

На Україну наповзла
З усіх усюд потворна тінь
І хижо пазурі вганяла
І в синяву, і в золотінь
Вони і шли, і шли під кулі
Бо просто зневажали смерть
І свято вірили, що вмерши
Здолати зможуть вражу твердь
Що своїм духом заворожать
Паралізують цілий фронт
І чорна армія ворожа
Відхлине геть за горизонт
Ордою мчать десятиліття
Могили всюди і хрести
Чи зможуть з молодого віття
Нові герої прорости?

Восени 1941 року майже вся територія України була захоплена фашистською ордою. Та не скорився народ України під гнітом фашистських катів.

Вкладає меча в руки вірного сина
Наш край, щоб цей меч променів
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів

Український народ вистояв і переміг в тій страшній війні.

Україно моя!
Не один ти стрічала погрозний погром
Знаєш тупіт і стукіт, і грюкіт Батиїв
Та з пожару щораз лазуровим вінком
Виникав твій співучий, могутній твій Київ

Це була Перемога зі сльозами на очах. За роки війни на фронтах загинуло 3 мільйона українців, 5,5 мільйонів загинуло в зоні окупації, 2 мільйона було примусово вивезено на роботи до Німеччини. Не зосталося жодної сім’ї, яка б не оплакувала загибель рідних чи близьких.

Чиї б серця забуть змогли
Тих, хто у тяжкую годину
У грізних битвах полягли
За нашу Україну.

Жертви і втрати України не були даремними, перемога над фашизмом мала наслідком формування її нинішніх кордонів, її подальшої долі, як держави. Прагнення побачити свою країну вільною, могутньою дало сили людям підняти Україну з руїн.

Це мій народ. Спогорда не дивись
Що руки в нього з праці вузлуваті
Душа його пречиста, як те свято
А в серці думка й пісня обнялась.

Повоєнна розбудова Хрещатика й Донбасу, старти дніпровських ракет і вихід у море миколаївських кораблів, рекордні таврійські врожаї і злети «Руслана» та «Мрії» – це кроки на шляху до української державності. Її наближали відкриття наших вчених, унікальні операції українських хірургів, чесні і мудрі книги – все, що створено генієм і працею народу.

Під синім небом України
Заколосилися жита
У чулім серці воєдино
З’єдналася палітра та
Бо це дано нам споконвіку
Душею, що не любить крику
Єднати землю й небеса
Роботящім умам, роботящім рукам,
Перемоги орать, думать, сіять, не ждать
І посіяне жать роботящім рукам
Дай нам, Боже, сили й снаги
Щоб цвіли дніпровські береги
Щоб жили гуртом, не поодинці
На землі щасливій українці.

Батьківщина, як мати, в кожного одна. Вона, як життя, дається людині лише раз. Прекрасно сказав про це поет Василь Симоненко.

Можна вибрать друга і по духу брата
Та не можна рідну матір вибирати
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки  Батьківщину.

Так, вона у кожного своя, вона у кожного одна. Її не замінить людині ні багатство ні слава. Сьогодні мені хочеться, щоб ви послухали  лист українки з Канади, яку доля назавжди розлучила з Батьківщиною. Це лист – біль, лист – крик душі, знеболеного серця.

Ти, друже далекий, не знаєш
Про тугу безмежну мою,
Не чуєш, як серце ридає, –
За чим я тобі розкажу:
Ридає воно за літами,
Прожитими тут, в чужині,
Ридає, що, рідний не з вами
Злетіли так швидко в журбі…
Живу, а душа вся німіє,
Бо тут – навіть сонце не те!
І небо не те – хоч і синє
Холодне якесь, не моє…
Як десь я побачу калину,
Що квітне в канадським саду,
Згадаю мою Україну
Непрошену витру сльозу…
У нас не літають лелеки,
В піснях не дзвенять солов’ї,
Не чути, як тужить трембіта
Десь в горах, в ранковій імлі…
Так хочеться слово почути
Вкраїнське, своє, не чуже
І в пісні всю тугу забути,
Що душу на клаптики рве.
Тобі, мабуть, важко збагнути,
Що значить чужа сторона?
На вулицях мови не чути
Що рідною змалку була…
Як страшно в чужині вмирати,
Здається й земля тут тяжка…
Вкраїно моя, рідна мати,
Чого ти далека така?
Мій друже, шануй Батьківщину,
Вона, як життя, є одна!
Люби свою рідну Вкраїну –
Багата чи бідна вона…
Притулок, багатство, родину –
Де-небудь здобудеш собі.
Ніде не знайдеш України –
Я знаю, повір ти мені!

Самостійна Україна залишається метою життя мільйонів наших співвітчизників, розкиданих по далеким світам. Заради неї вони бережуть в собі все українське. Вони несуть світові правду про Україну, простягають руку допомоги в скрутну хвилину і разом з нами радіють нашим перемогам.
Людина завжди має пам’ятати звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру.
Знання мови народу, серед якого ти живеш, ознака культурної освіченості людини, знання рідної мови – священний обов’язок кожного. Згадаємо відоме висловлювання Костянтина Ушинського: живе мова – живе народ, зникає мова – народу більше нема.

Ти постаєш в ясній обнові
Як пісня линеш рідне слово
Ти наше диво калинове
Кохана материнська мово
Несеш барвінь горячу, яру
В небесну синь пташиним граєм
І спивши там від сонця жару
Земним ти дихаєш розмаєм
Плекаймо в серці кожне гроно
Прозоре диво калинове
Хай квітне, пломенить червоно
В сім,ї великій, вольній, новій.

Шлях до незалежності тернистий. Незалежність і державність зріли у глибинах нашої тисячолітньої минувшини і проростали навіть у часи бездержавності, національного і соціального гніту. Наш народ пам’ятає і радість перемог і гіркоту поразок, тріумфи і приниження, героїв і відступників. Ми усвідомлюємо: сучасним і майбутнім поколінням належить завершити те, за, що боролись кращі представники українського народу. Ця висока мета має додати всім нам сил і натхнення.
Однім із пріоритетів стратегічного розвитку України визнано інтеграцію нашої держави до Європейського співтовариства.

Вставай Україно, вставай
Виходь на дорогу свободи,
Де грає широкий Дунай
Де ждуть європейські народи
Вставай та кайдани порви
Дай познак, ясніший від грому
Що ти не рабиня Москви
Й рабою не будеш нікому
Вставай, Україно, вставай
Єднай Чорне море й Карпати
І свій переболений край
Не дай ворогам розламати.

Останні два роки стали найтяжчим випробуванням за роки незалежності України. У боротьбі за краще європейське майбутнє наш народ стикнувся з агресією Російської Федерації. Росія анексувала Крим, а зараз веде неоголошену війну на сході Україні. Наші воїни мужньо захищають неподільну, соборну Україну і моральний обов’язок кожного громадянина зробити все можливе для Перемоги над агресором.
 Україна заплатила високу ціну за свій європейський вибір на Майдані і продовжує платити у війні на Донбасі. Ми відвойовуємо власну розтоптану гідність, Богом нам дану і свідчимо про неї світові.

Я дякую вам, хлопці, за життя,
Я дякую вам, хлопці, за свободу.
Пробачте нас. Пішли ви в небуття,
І більше не повернетесь додому.
Ви йдете в бій, йдете на вірну смерть,
Ви не лякаєтесь нікого і нічого.
Ви захищаєте своїх жінок й дітей,
Ви знаєте що робите й для чого.
Вас пам’ятати будемо завжди,
І з вами боримось за рідную країну.
За ту країну, де нема війни,
За нашу й вашу вільну Україну!

В боях за волю Україна-чайка стала Україною-орлицею, бо її вольнолюбиві діти, як сказав Іван Богун, скидають шапки лише перед Богом!
Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема, залежить чи звучатиме гордо і могутньо ім’я Україна і Український народ в третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кане воно у забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті. Кожному з нас потрібно пам'ятати слова В'ячеслава Чорновола «Дай, Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелось гірко любити – втративши».

Ми віримо в світле майбутнє нашої країни. Перед Україною розкриваються широкі обрії історичного поступу. У цьому поступі згодом буде і ваша частка праці і зусиль, друзі. Україна потребує вашої молодої наснаги, ваших знань і вмінь. Ви – майбутнє нашої держави, вам будувати її завтрашній день. І починати цю розбудову потрібно вже сьогодні.

Україна,
Яка ж красива ти –
Уквітчана весною,
Провіщана ключами журавлів,
Розбуджена бурхливою грозою
І пориванням річок до морів.
Яка ж красива ти –
Розгониста степами,
Висока горами –
Аж в синю височинь.
Скрізь явори стоять багатирями
Понад дорогами століть і поколінь.
Яка ж красива ти –
В гостинності одверта
Із усміхом назустріч доброті,
Яка ж ти мужня, сильна і уперта,
Як недруг стане на твоїй путі.

Зараз, на початку життєвої дороги у вас буде чимало труднощів, але ви знайте, що набуті знання є сходинками у ваше майбутнє. Чим вище ви піднімаєтесь, тим складніше. Але ви вже іншими очима дивитесь на світ. Колись дитячі бажання стають справжніми осмисленими мріями. Щоб здійснити їх, вже зараз ставте перед собою конкретні життєві цілі й наполегливим навчанням, працею наближайте їх до втілення в життя.

«Не йди найлегшим шляхом. Вибирай завжди шлях найважчий, переборення труднощів підносить людину. Той, кому нестерпно важко і хто переміг трудність, схожий на альпініста, що досяг найвищої вершини» – казав наш відомий співвітчизник, педагог Василь Сухомлинський.

Завжди пам’ятайте, що поряд з вами ваші добрі друзі, порадники, які завжди допоможуть вам. Звичайно я маю на увазі викладачів, майстрів, всіх співробітників училища. Вони мають багатий досвід роботи. Взагалі наше училище має славну давню історію. Нещодавно йому виповнилось 70 років.

Традиції творяться віками, переходять від старших поколінь до молодших, які доповнюють, і удосконалюють їх. Саме це і забезпечує збереження нації, адже народ який не пам’ятає, не шанує своєї історії, своїх традицій, приречений на вимирання. І сьогодні в цей святковий для всіх нас день мені дуже хочеться, щоб ви більше дізналися про наше училище, з першого дня полюбили його і вже від сьогодні пишалися ним так, як пишаємося ним ми.

Історія училища – це історія десятків тисяч людей, що пов’язали свою долю з робітничим класом нашого суспільства, переважна більшість яких стала видатними фахівцями своєї справи, досвідченими керівниками, заслуженими майстрами, ветеранами праці.

Йшли роки, протягом яких в нашому навчальному закладі відбувалися зміни і реорганізації. Наполеглива, клопітка праця колективу училища в 2004 році була означена тим, що навчальному закладу було надано статус вищого професійного училища.

Зараз це сучасний навчальний заклад з прекрасно обладнаними кабінетами, майстернями, спортзалом, бібліотекою тощо. В училищі ви матимете змогу не тільки навчатися, займатися виробничою діяльністю, а й активно відпочивати, розвивати свої творчі здібності, займатися спортом.

Ми дуже сподіваємось, що ви, нинішні першокурсники, будете продовжувати і примножувати славні традиції училища.

Роки навчання пролинуть швидко і ми впевнені, що все своє життя ви з вдячністю і теплом будете згадувати їх.

Ми впевнені також у тому, що ви будете гідними своїх попередників, палко любитимете рідну землю, берегтимете її, будете справжніми господарями, трударями, що перетворять родючі землі України на квітучий сад.

Ми в світ прийшли успадкувати славу
Діла і думи й чесні мозолі
Батьків велику полум’яну справу
Що захистила правду на землі
Нам не дрімать на тихому причалі
Не виливать в кімнатній тишині
Свої дрібненькі втіхи і печалі
В меланхолійні вірші і пісні
Нехай серця не знають супокою
Хай обганяють мрії часу біг
І наша юність хай буде такою,
Щоб нам ніхто не заздрити не міг.

Отже, ще раз хочеться побажати вам успішних років навчання в училищі.

Хай справдяться, здійсняться ваші сподівання і мрії.

Щасливої вам життєвої дороги!



Сценарій вечора-реквієма
  «Нема любові понад ту,що окропила кров'ю Крути
    І ту гарячу кров святу повік Вкраїні не забути»

Мета: виховання нацiональної свiдомостi учнiв i людської гiдностi, вiдродження паросткiв духовностi, формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу та героїчний бій під Крутами, їх значення; пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.

    Під Крутами там молоде юнацтво
    На прю криваву з ворогами стало.
    За Україну, славу, честь й багатство
    Життя юнацьке своє там віддало.

Вступне слово бібліотекаря:
Шановні друзі, сьогодні ми запросили вас до літературної вітальні бібліотеки, щоб вшанувати пам'ять тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави. 300 юнаків, майже дітей, пішли в безсмертя прямо зі студентської аудиторії чи шкільного класу. Словами історичних документів, полум’яними рядками поетів, зворушливою музикою пісні ми хочемо згадати сьогодні про подвиг юних українців.
Ведучий 1: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня та спить в знаних і безіменних могилах розкиданих по рідній і чужій землі – ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.
Ведучий 2: Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас – життя – ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.
Ведучий 3: Тим, кого в умовах більшовицької тиранії ми повинні були забути і викреслити з своєї пам’яті і історії, героям, що пали в страшному бою під Крутами – ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.
Ведучий 1: Кажуть: „Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього”. І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїми коріннями, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе, і, як писав у своєму романі Павло Загребельний: „На порожньому місці роду не заснуєш”. Саме тому ми повинні знати свою історію.
Багатовікова історія українського народу, насамперед літопис життя і смерті народу-великомученика, на долі якого було досить лиха...
Однією із найтрагічніших її сторінок , є бій під Крутами який відбувся
29 січня 1918 року на залізничній станції, за 130 кілометрів на північний схід від Києва.  Довгий час історія подій під Крутами залишалася поза увагою офіційної історіографії Радянського Союзу і обростала міфами і вигадками. Що ж насправді відбувалося тоді?.. Яке значення мали ті події для нашої історії та сучасності?

Ведучий 2:
Будується наша Вкраїнська держава
Її незалежність потрібна всім нам
І ми помилятись не маємо права.
Історія наша нам більш не простить,
Забудьмо зловіснії сварки і чвари.
Як зрадим Вкраїну в цю жадану мить,
Нам знов не минути всім Божої кари.
Згадаймо, як предки боролись колись,
В боях здобували і волю, і славу;
Як річеньки крові за край наш лились,
За рідну Вітчизну,
Вкраїнську державу.

1917-1918 роки були дуже важкими для утвердження української державності. Жорстока була боротьба за владу в Києві. Однак сподівання українців не були марними.
25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради був прийнятий IV Уніварсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла віддавати свою «молодшу сестру».
 Більшовики почали застосовувати війська проти України, спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом Муравйова на Київ.

Наперед виходить дівчина в образі матері-України зі свічкою в руках.

Стоїть сумна, похилена верба...
То Україна і її судьба...
Горить, немов свіча, тополя —
То України горда доля.
Червоні люди, в снігу калина —
То України сліз краплини...

 Нема любові понад ту,
 Що окропила кров'ю Крути,
 І ту гарячу кров святу
 Повік Вкраїні не забути.

Ведучий 3: Поїзди, проходячи повз цю маленьку станцію, стишують хід, а в день, коли сталася трагедія, тривожно сигналять... Немов будять приспану й присипану порохом забуття за радянських часів  нашу пам’ять про тих, хто поклав голову в цих полях, захищаючи незалежність молодої Української держави. Передчасно зів’ялий цвіт, юні романтики...
Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
«На порох стерти, перебити!»
 Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішитесь кати :
Коли стають до зброї діти,
Народ цей – не перемогти.

Ведучий 1: Чим ближче до Києва, тим жорстокішою була боротьба. Зупинити червоні сили було нікому. Тому на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув нашвидкуруч зібраний загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Загін складався із гімназистів 6 - 8 класів. Саме вони і спробували перегородити шлях радянським військам.
Ведучий 2: Запис до лав юних захисників Центральної ради відбувався добровільно. 15 січня 1918 року на зборах другої Української Ради імені Кирило-Мефодіївського братства студент гімназії Микола Тригуб зачарував гімназистів своєю патріотичністю: «Вступайте до студентського куреня! Закликаю лише тих, хто вірить в Україну і готовий за неї померти. Зберемось і вирушимо на фронт! Ось і все!».
Ведучий 3: Студенти підходили до столу, записувалися до студентського куреня січових стрільців. 28 січня поїзд вирушив зі станції Київ і наступного дня прибув на станцію Крути. Їх було приблизно 300 чоловік. Основу українських добровольців складали бійці, створених за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи ім. гетьмана Б.Хмельницького та Студентського куреня ім. Українських Січових Стрільців – переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій.
Це були переважно юнаки, які ніколи не тримали у руках зброї і навіть не мали елементарної військової підготовки.
Ведучий 1:
Славних хлопців-добровольців зібралося триста,
А дорога, наче доля, – коротка, терниста.
 Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою,
Бо проллється кров юнача цілою рікою.

1 - й учень:
Триста юнацьких грудей
На московські повстало гармати, —
Триста хлопців безвусих — дітей —
Забажало за край свій сконати!
2 - й учень:
Триста хлопців — як шовки, як цвіт,
Що на досвітку виріс у зорях, —
Триста хлопців, і кожний привіт
Свій шле у пожарах.
1 - й учень:
На червоно зогрівсь кулемет —
І вже далі набоїв немає, —
Але кожний лишає сонет
Україні на снігу кривавий!
2 - й учень:
Триста хлопців безвусих — дітей,
Триста хлопців, соколів, рекрутів
Із піснями на грім батарей
В бій останній двигнулись на Крути!
1 - й учень:
Із них кожний спинити бажа
Вал дев’ятий, що суне з півночі,
І вогні на їх лезах дрижать,
І від гніву палають їх очі!
2 - й учень:
Тридцять тисяч московських штиків
Піднялося до їхніх грудей, —
Україно, провадь юнаків,
Бо їх смерть — Твоя слава, трофей!

 Ведучий 1: Так, Крути, стали і трагедією, рівночасно славою України. Юнаки не знали, яка сила-силенна більшовиків іде на них. Половина з них мужньо пала в бою, а половину забрали в полон, довго й жорстоко катували.
Ведучий 2: Їх вишикували чотирикутником. З нелюдською люттю били прикладами, нагаями і просто кулаками.
Ведучий 3: Та не впали вони на коліна, не просили пощади, помилування. Юнаки мужньо зустріли вирок суду. А він був такий: поранених відправити до Харкова, а решту розстріляти.
Ведучий 1: 27 засуджених стали в ряд. Наближалась страшна хвилина. Але скалічені гімназисти перед обличчям смерті не занепали духом. Учень сьомого класу гімназії Григорій Папський сильним голосом починає співати: «Ще не вмерла України». Всі товариші підхоплюють. І пісня дужчає, спів лине по всій Україні.
День помирав, як недобитий лебідь,
Ніч перейняла невимовний біль.
Здригнулись зорі в сполотнілім небі
І тихо подали в криваву заметіль.
Стогнали Крути і молився вітер,
Цілуючи скривавлені сліди:
Вас мало, діти, вас так мало, діти,
Супроти п’яної московської орди.
 В пекучий сніг… Навзнак.
Не на коліна.
Заплакав місяць в зоряну блакить.
 Всі – як один…
Кріпися Україно,
 Хоч їхня смерть вовік не відболить.

 Ведучий 2: Дивним способом урятувалися поранені, яких доставили до Харкова. Лікарі-українці допомогли їм втекти з лазарету. Видно, для того їх порятував Господь, щоб через них дійшла до нас правда про мученицьку смерть юних героїв.
Ведучий 3:  Загинув увесь студентський курінь. Загинули юнаки славною смертю, віддавши своє молоде життя за Україну, показавши, що воля українського народу до визволення є твердою і непереможною. Вони стримали, хоч і ненадовго, захоплення ворогом Києва.
Ведучий 1:
 Послухай, як шумлять жита,
Де стільки літ буяли січі
 І смерть дивилася у вічі ,
І воля марилась свята.
Послухай стогін і збуди Порив душі, надії Квіти ;
Чиї сини, чиї ми діти,
Спитай і сам себе суди.
Ведучий 2:
Земля кипіла навкруги
Вмирало юне покоління…
Послухай, стогне як коріння ,
Котре зрубали вороги.
У боревій доби ,
Щоб скрипіння не зміліло,
Безсмертя дух освятить тіло –
І совість стане на диби.

Ведучий 3:
 Послухай вікові пісні
І власну вимости дорогу,
І присягни собі і Богу,
Що не відступиш у боротьбі.
 Бо кличуть сурми й солов’ї
Для внуків воля – краща доля
Одна є мати – Україна,
Як син, ти захисти її.

Звучить пісня Павла Дворського «Балада про Крути».
В березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який запропонував вшанувати пам'ять стрільців студентського куреня та промовив над могилою: «Для Вас ця могила навіки залишається полум'ям віри... Діти України,… вона буде тим дзвоном... що не дасть спинитись... не дасть забути... Будьте певні, шановні герої, що ваша смерть недаремна. Вона жива і житиме довіку — вільна самостійна Україна!
Ведучий 1:
Під Крутами сльози, зітхання тяжке...
І як же це сталось, здатний хто на таке?
Стало каменем серце отут біля Крут
І заповідь божа затоптана в бруд.
А заповідь п'ята каже: «Не вбий!»
То хто ж породив тебе кате людський?
Під Крутами вбивство, під Крутами гнів...
І все пам'ятаю через тисячі днів.
І пам'яті свічка горить не згаса
І 300 сердець – наша гордість, краса.
Під Крутами квіти, «Реквієм» спів...
Пам'ятай, Україно, патріотів синів!

Протягом десятиліть існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих юнаків — від декількох десятків до декількох сотень. Павло Тичина присвятив свій вірш «Пам'яті тридцяти»:
Ведучий 2:
 На Аскольдовій могилі Поховали їх –
Тридцять мучнів-українців,
Славних молодих...
На Аскольдовій могилі Український цвіт!
– По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, – грає вітер
 І Дніпро-ріка...
На кого завзявся воїн?
Боже, покарай!
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
 На Аскольдовій Могилі
 Поховали їх.

Перегляд фільму «Невідома Україна», фільм 91 «Лист без конверта».
Ведучий 3: Майже 100 років тому 300 «мучнів українських» пішло в безсмертя. Юнаки-герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають. Вони живуть у пам'яті і справах наступних поколінь.
Ведучий 1: Нехай пам'ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.
Ведучий 2: Хвилиною мовчання вшануймо пам’ять героїв Крут.
(Хвилина мовчання).
Ви за свободу гинули без скарги,
Серед потоків і руїн.
Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава
І наш доземний уклін!
Ви не просили у ворога пощади,
Не пригинали колін,
Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава
І наш доземний уклін!
Ваші могили знані й незнані,
Волі народної дзвін.
Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава
І наш доземний уклін!

Ведучий 3: В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім незначна. Вона не є зразком військового мистецтва. Але це - символ нескореного духу нашої нації. Це пересторога тим, хто і нині сподівається поставити націю на коліна.
Народе мій, для всіх завжди відкритий,
Не вір, що воля з'явиться сама,
Не дай себе підступно обдурити,
Мовляв, дороги іншої нема.
Як знову йти до старшого нам брата
Просить своє... й на весь світ працювать,
Не дай себе до нитки обідрати,
 Зумів же двічі пута розірвать.

Ведучий 1:
Не вір невтомним брехунам пихатим.
На жаль, такі синочки в тебе є,
Що все на світі ладні обібрати,
Купити, перезрадити, продати,
Священну волю навіть розіп'яти,
Покривдить рідну матір, осміяти,
щоб тільки крісло втримати своє.
Народе мій, великий, український,
Як буде в тебе воленька свята,
То буде й коровай, і мед по вінця,
Не зразу, та на вічнії літа.

Бібліотекар
 Крути ввійшли в історію України як символ національної честі. Юні патріоти загинули, щоб ми сьогодні жили у вільній і незалежній Українській державі.
 Звучить гімн «Ще не вмерла Україна».
  Між подіями, які відбулися під Крутами в 1918 р. і подіями, які відбуваються в нашій державі тепер, сміливо можна провести історичну паралель.
Минають роки, змінюються покоління, і знову на захист багатовікової національної ідеї піднімається цвіт нації. Саме молоде покоління, було в перших рядах тих, хто не побоявся оголосити протест злочинним діям знахабнілої влади. Майдан, який починався зі студентських демонстрації за європейське майбутнє України був залитий молодою кров’ю і збурив всю країну, і вже не тільки молодь, а й люди всіх поколінь стали на захист людської гідності на захист демократичної  України.
Сьогодні Україна знову стоїть перед небезпекою, бути поглинутою ненаситним московським окупантом. І сьогодні на нас чекають випробування, які ми мусимо витримати, щоб захистити Батьківщину від агресії! Боротьба є нелегкою, але ми маємо гідні приклади для наслідування, які не загубилися у вирі минулих століть. А крилаті рядки славетного поета Павла Тичини і тепер мають слугувати гаслом  українського народу:
Я єсть народ, якого правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу!

Пам’ятаймо наших Героїв.
СЛАВА УКРАЇНІ ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

УРОК МУЖНОСТІ

Народ мій є,
Народ мій завжди буде,
Ніхто не переможе мій народ!

Мета. Виховувати глибокі патріотичні почуття, причетність і відповідальність за все, що відбувається в країні, вдячність тим, хто віддав за неї життя; формувати активну громадянську позицію школярів щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів.

 (Звучить пісня Т. Пе

триненка «Україна». Демонстрація відеокліпу «Україна».)

Ведуча.
Тобі, Україно, мій мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи.
Усі мої сили і душу широку
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно,
Моя Батьківщино!
6 грудня ми відзначаємо День Збройних сил України. І сьогодні наш захід присвячений воїнам, які захищають незалежність нашої держави.

Ведучий.
 Із березня 2014 року наша країна знаходиться в стані неоголошеної війни. Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час, але він проявив свій незламний дух. Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об єднався нині проти російського агресора. Сили АТО намагаються протистояти терористам. На полі битви — захисники, воїни.

Ведуча.
Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку-Україну. Це бійці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Ведучий.
Багато синів нашого міста та району пішли виконувати свій обов’язок перед Батьківщиною. Вони з гідністю несли і несуть бойову службу в лавах Збройних сил України.

Ведуча.
Серед них і наші земляки. Ми пишаємося ними, і благаємо, повертайтеся, будь ласка, живими. Батьківщина і ми чекаємо на вас.

Ведучий.
Учениця нашої школи написала вірш, який так і називається «Повертайтеся живими»

Молитися я не втомлюся
За Україну і за вас.
Вам до землі я поклонюся,
солдати, ви — це все для нас.
Спасибі, що ходжу до школи,
а не шукаю укриття.
Спасибі вам за спокій вдома,
просто спасибі за життя.
Для нас немає тут загрози:
тут тиша, мир, а там - війна...
І біль, і страх, і сум, і сльози,
смерть, жах, скалічене життя.
Лиш три години розділяють
Вас від домівки і родин,
що щиро люблять і чекають
своїх синів, батьків, дідів.
Я б і сама пішла служити,
шкода, що не беруть дівчат,
тож залишається молитись
За ваші, воїни, життя.

Ведуча.
Війна несе незліченні втрати. За офіційними даними ООН із квітня 2014 року по вересень 2015 у результаті конфлікту на сході України всього вбито 7962 людини (включаючи українських військових та цивільних), а також 17811 людей поранено. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

Ведучий.
Наша земля втратила також своїх синів на Сході.

Ведуча.
У пам’яті земляків ці хлопці назавжди залишаться мужніми героями, які з честю виконали головний обов’язок чоловіків - захист рідної землі.
(Ведучі на фоні музики Моцарта "Реквієм" читають повідомлення про загиблих земляків).
(Виходить дівчина в образі Матері-України).

Мати-Україна.
В минулому моєму стільки сили,
а нині — смуток і печаль одна,
Я — мати, я під серцем вас носила,
життя ж дала для щастя і добра.

Ведучий.
Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові.

Ведуча.
Вшануємо пам’ять наших земляків хвилиною мовчання.
(Хвилина мовчання. Виходять троє учнів.)

1. Прийшла в нашу хату тривожна година.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.
2. І хай доведеться колись недоїсти,
Чи буде в кімнатах поменше тепла,
Але не дамо ми лихим терористам
Чіплять в нашім небі чужого орла.
3. В цей день хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна.
Прийміть цей заклик, як Божий наказ!

Ведучий.
Не плачте, мамо, що Ваш син не вернеться до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас...
(Виконується пісня «Мамо, не плач» слова (А. Максимишин, музика М. Олійника).
Мамо, не плач. Я повернуся весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанку в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
І рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. І люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Ведуча.
Саме в ці дні вирішується доля країни, і кожен її громадянин може зробити свій внесок у боротьбу за мир. Найпростіший спосіб - підтримати українську армію.

Ведучий.
Учениця нашої школи написала вірш
«Герої будуть жити у наших серцях»

Герой не вмер, він — у серцях!
Вже мати не побачить сина
І не обійме, як завжди.
Стоїть цинкова домовина,
у ній єдиний син лежить,
а мати пада на коліна,
не в силах стримать сліз, кричить:
«Що ви зробили з моїм сином?
Верніть його мені, верніть!»
Знесилена втрача свідомість.
Перед очима - син. Живий.
Одразу зникла вся вагомість,
Лиш тихий шепіт: «Рідний мій».
А син підходить, обіймає,
бере за руку, мовить їй:
«Не плач, матусю, я благаю,
життя віддав за спокій твій,
за мирне небо на Вкраїні
І за майбутнє дітей.
Не плач, і буду я спокійний».
І тихо рушив до дверей.
Вже мати не обійме сина,
Та сліз нема в її очах,
Бо син поліг за Україну.
Герой не вмер, він - у серцях!

Ведуча.
Наш навчальний заклад не залишилася осторонь тих непростих подій, що відбуваються в державі.
(Розповідь про заходи, які проходять в училищі).

Ведучий.
Сьогодні нам треба гуртуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі, не піддаватися провокаціям та чуткам, що розповсюджує пропаганда Кремля. Вони сіють злість, зневіру та брехню про нашу країну. Будьмо мужніми, збережімо державу, збережімо себе. Ми віримо, що скоро закінчиться АТО на Сході нашої неньки-України. (Учениця читає вірш.)

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ
Україно, молюся за тебе,
Як за матір гріховно-святу,
За блакить твого вічного неба
І за ниву твою золоту.

Україно, молюся за славу,
За твою непокору століть,
За столицю твою златоглаву,
Що по груди в тополях стоїть.

Україно, молюся за мову,
За божественну мову твою,
І за вроду твою калинову,
Від якої добрішим стаю.

Україно, молюся за пам’ять
Убієнних за волю синів
І за тих, що у душах запалять
Пломінь правди, щоб край заяснів.

Україно, лише в милосерді
Час єднання синів настає.
То нічого, що ми не безсмертні,
За безсмертя молюся твоє.

Отче наш, у Твоїм часоплині
Все минає - ридай, не ридай.
Прости, Боже, гріхи Україні
І надалі грішити не дай.

Ведуча.
Україна — мирна держава, українці — толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до кожної нації і мови!

Ведучий.
Ми знаємо, що ми - єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна - іншого шляху у нас немає.
(Пісня «Україна — це ми», слова Ю. Рибчинського, музика Н. Петраш).

Ведуча.
На карті України позначені кордони | нашої землі, де здавна жив і живе наш український народ. Простір землі, заселеної нашим народом, є такий великий, що, аби перейти його із заходу на схід, треба йти 90 днів - щоденно по 30 км. Отже, це простір довжиною 1316 км, а в найширшому місці доходить до 893 км.
Найбільша ріка України - Дніпро. А на правому його березі лежить місто Київ. Звідси починається Українська Держава.

Конкурс «Символи Української Держави»
(Це конкурс капітанів команд. За кожну правильну відповідь - 3 бали).

1. Назвіть колір українського Прапора. (Жовто-блакитний)

2. Герб України (гербовий знак) походить ще від князя Київської Русі, який його ввів. Назвіть ім’я цього київського князя і герб, який існує і понині. (Володимир Святославович. Герб - тризуб)

3. Яку назву мав тризуб - гербовий знак - за часів Володимира Святославовича (980-1015) - князя Київського? (Триденс)

4. Що таке герб? (Це офіційна емблема країни, міста або роду)

5. Хто написав слова і музику Гімну України «Ще не вмерла України ні слава, ні воля»?
(Слова П. Чубинського, музика М. Вербицького)

6. Назвіть столицю України. (Київ)

Ведучий.
Перші згадки про Київ є у записах з восьмого століття у греків, які торгували в цьому місті і все ретельно записували. Коли саме воно засноване і побудоване, невідомо. Але згадується, що за якийсь час пізніше переїжджали з півночі І на південь човнами по Дніпру два хоробрих лицарі. Вони побачили гарне місто над рікою, яке їм дуже сподобалося, ввійшли до нього і сказали І жителям:
- Ми будемо у вас князювати, будемо вас боронити від нападів чужих племен, щоб ви спокійно могли управляти ріллю, торгувати і їздити і по Дніпру на південь до Царгороду і на північ до Новгороду.
Жителі міста радо згодилися, і ці два князі запанували.

Конкурс «Подорож у минуле»
1. Назвіть перших київських князів. (Аскольд і Дир)

2. Назвіть ім’я княгині, яка захопила місто Іскоростень, наказавши прив’язати до лапок голубів та горобців підпалені прутики. Коли птахи прилетіли під дахи своїх будівель, зайнялася пожежа, і місто почало палати. Воїни княгині увійшли в місто,мешканці якого не знали, від чого захищатися: від вогню чи від ворогів. (Княгиня Ольга)

3. Ім’я київського князя, який ввів християнство на Київській Русі. (Володимир Святославович)

4. Назвіть ім’я київського князя, який зібрав багату бібліотеку, засіяв книжковими словами серця вірних людей і прославився своєю вченістю та мудрістю. (Ярослав Мудрий)

5. Назвіть ім’я дочки Ярослава Мудрого, яка була дружиною французького короля Генріха.(Анна Ярославна)

6. Хто заснував місто Львів? Чому цьому місту була надана така назва? (Король Данило побудував місто і назвав його на честь свого сина Лева «місто Лева». Пізніше Лев переніс столицю з Галича до Львова)

Ведучий.
Недобре жилося українському народові під владою панів. Селянин не мав ніякої свободи.
Деякі свободолюбні люди по селах кидали все й утікали в степи за Дніпрові пороги. Там не було ні сіл, ні міст; не було ніякої влади. Ці люди називалися «козаки» - від татарського слова «каймак», що значить «вільний чоловік», «неустрашимий вояк». Перші звістки про козаків записані в хроніках і літописах уже в році 1492. Тож наша остання вікторина про козацтво.

Конкурс «Ми - нащадки козаків»
1. Хто з відомих російських художників написав картину «Запорожці пишуть лист турецькому султану»?   (І.Рєпін)
2. Яку зачіску носили козаки Запорозької Січі? (Голову брили шаблею, але залишали довгий чуб, який називали «оселедець»)

3. Хто в козаків називався джурою? (Джура - хлопчик-юнак, який жив разом із козаками та проходив козацьку воїнську підготовку)

4. Як називалася фортеця запорозьких козаків? (Запорозька Січ)

5. Хто був першим кошовим Запорізької Січі? (Дмитро Вишневецький, званий також Вайда)

6. Як називалося житло козаків? (Курінь)

Підведення підсумків. Визначення переможця вікторини.