ЦЬОГО РОКУ ВПЕРШЕ ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ відзначатиметься 27 жовтня

Президент України Володимир Зеленський 28 липня 2023 року підписав Указ №455/2023, відповідно до якого дата святкування Дня української писемності та мови була перенесена з 9 листопада на 27 жовтня.

До відома. У 2023 році дата свята змінилася через рішення Православної церкви України (ПЦУ) та Української греко-католицької церкви (УГКЦ) перейти на новий церковний календар, відповідно до якого на 13 днів пересуваються раніше нерухомі дати свят. Свято української писемності та мови традиційно відзначається в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця (письменника-агіографа, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря), з чиїм ім’ям пов’язують започаткування писемної української мови.

ЦІКАВІ ФАКТИ

1. Щороку до цієї дати стартує конкурс ім. Петра Яцика, у якому беруть участь знавці української мови з 20 країн світу. Їхня загальна кількість складає приблизно 5 млн. чоловік.

2 Рекордсменом серед переведених творів є «Заповіт» Т. Г. Шевченка. Починаючи з 1845 року, його перекладали на різні мови 147 разів.

3. До недавнього часу українська мова нараховувала приблизно 276 тисяч слів. Але стрімкий розвиток в останні роки суттєво збільшив цю кількість на декілька сотень.

4. За лексичним запасом найбільш близькими до української мови є: білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%).

5. Українська мова вважається найбагатшою на зменшувальні форми. Навіть у сучасному гімні країни зустрічається слово «воріженьки». Хоча слід зазначити, що у версіях 1862 та 1865 року ще вживалося «вороги».

6. Українська мова офіційно визнана однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце у світі за мелодійністю (після італійської) й третє за красою лексики (після французької та перської).

7. Українська мова входить у тридцятку найпоширеніших у світі мов, кількість людей, які розмовляють українською – близько 45 мільйонів.

8. В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.

9. 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.

10. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П». Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».

11. Серед слів найчастіше використовують іменник — «рука», прикметник — «великий», дієслово — «бути» і серед займенників — «він». 

12. Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити: «дихлордифенілтрихлорметилметан» (це хімікат для боротьби зі шкідниками).

13. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.  У «Короткому словнику синонімів української мови», де зібрано 4279 синонімічних рядів, найбільше синонімів має слово «бити» — аж 45!

14. Найстаріший літературний збірник, написаний українською мовою, датується 1571 роком. Баладна пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» була включена у граматику Яна Богослова. Але через смерть автора ця книга не побачила світ. Першим надрукованим «Букварем» вважається підручник Івана Федорова, який зараз знаходиться у бібліотеці Гарварду.

 15. Українську офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Тож Котляревського вважають основоположником нової української мови.

 

 

НАША ОСОБЛИВА МОВА / П'ять українських слів, які не вимовлять росіяни

    Які українські слова складні для росіян?

Дійсно,  цікаве питання. Росіян, які вчать або вчили українську, звісно, кіт наплакав, але є й такі. Що ж їм найскладніше вимовляти? Ось наша топова п’ятірка українських неповторностей.

Звук   Г

Можна сміливо стверджувати, що будь-які слова з цим звуком росіяни (а з ними, скажімо, й поляки) ніколи не вимовлять правильно з першого разу — бо його просто немає в їхніх рідних мовах. Тому замість г росіяни казатимуть х або ґ. Хочете перевірити? Попросіть їх вимовити:

Гарно гратись горобцям у гілках горобини. 

Розрізнення   И/І

У російській мові, звісно, є свої звуки, схожі на українські и/і, але стоять вони дуже часто зовсім не так, не там, не тоді й не за тими правилами. Тому наші слова, де вони стоять поряд, теж видаватимуться росіянам (і, скажімо, чехам, які и/і взагалі не розрізняють) неабиякими ломиголовками. Ось вам наступне експериментально-перевірне речення:

Привіт, привиде, ти знайшов свіжий привід і прийшов місити залиті сірими калюжами вулиці? 

М’які    Ж і Ш

Редакції свого часу довелося вчити в школі російську мову, й тому правило про "жи" і "ши", які пишуться з м’яким и, але вимовляються твердо, досі балабамкається десь між вухами. Українська мова натомість любить і шанує м’які склади. Хочете, щоб язик спраглого до неї росіянина зав’язався в бантик? Ось вам речення:

Шість жінок після подорожі нашіптували одна одній ніжні слова про свіжі суші й чужі гаражі. 

Закінчення   -ННЯ і -ТТЯ

Тим, хто вчить українську мову з першою російською, вони неабияк ускладнять життя. Там, де в українській -ння/-ття, росіяни мають або -нье/-тье, або зовсім інші закінчення й суфікси. Подовжених звуків у російській теж немає. Тому в процесі українофілам доведеться пізнати свою артикуляційну систему й налаштувати її на новий лад. Ось тренувальне речення:

Якби ж знаття, що потрібні знання і вміння часом рятують життя! 

Твердий Ч

Для нас він знайомий і рідний, хоча, звісно, й не для всіх говірок чи діалектів. Загалом вимовляти його супертвердо (як у польській) не обов’язково, але й надм’яко — теж не комільфо. У росіян він завжди м’який. Ось вправа для їхніх язиків: 

Чи ти чистила його, чи не чистила, а чистішим цей м’ячик не став. 

Шануйтеся, вчіть мову та бережіть себе!

 

 

 

Дорогі поціновувачі літератури, вітаю вас із Всеукраїнським днем бібліотек.

Завдяки цим установам зв'язок між людиною і книгою все ще живий, хоча його й витісняють сучасні технології. Бажаю, щоб все більше людей відвідувало читальні зали і заводили абонементні картки в бібліотеках. Підтримуйте вітчизняних авторів і знайомтеся із зарубіжними. 

Бібліотека - особливе місце. Нехай там завжди панує чарівна атмосфера. Нехай книги дбайливо і вірно зберігають цікаву інформацію і радують своїх читачів!

Пам'ятайте, що книга - найкращий співрозмовник, порадник і друг.

Вітаю з професійним святом!

 

Цікаві факти про бібліотеки і книги

 Найвідоміші у світі музеї книги

Упродовж століть книги постійно вдосконалювалися, тому у світі існує безліч музеїв, експонатами яких є книги. Найстаріший у світі музей книги був відкритий у 1877 році в Антверпені, у приміщенні друкарні славнозвісного друкаря XVI ст. Кристофа Плантена. Експозиція була присвячена життю і творчості Пітера Пауля Рубенса, художника, який створив для цієї друкарні більше 50 гравійованих листів та ілюстрацій.

У 1884 році був заснований Німецький музей книги та шрифту. У 1900 році були засновані Гутенберговські музеї в Майнці і в Берні (Швейцарія). У 1914 році засновано Музей книги в Брюсселі (Бельгія). У 1938 році – Музей при Інституті патології книги в Римі (Італія). У 1938 році – Музей дитячої книги у Варшаві (Польща). У 1964 році – Музей книгодрукування в Ліоні (Франція). Найстарішим музеєм книжної справи в Росії є Музей книги при Державній бібліотеці Росії в Москві, який був відкритий у 1925 році. В Україні – Державний музей книги і друкарства України у Києві, заснований у 1972 році.

Музей сучасного міжнародного книжного мистецтва,

книгодрукування і каліграфії (м. Оффенбах, Німеччина)

Вперше двері цього музею відчинилися для відвідувачів 7 листопада 1953 року. Це був невеликий музей, присвячений мистецтву сучасного друкарства та оформлення книг. В основі музейної експозиції була значна колекція, зібрана почесним доктором наук Карлом Клінгспором (1868-1950 рр.), який у першій половині XX ст. був співвласником шрифтоливарного цеху в Оффенбаху.

Незабаром після створення музею в його фонди стали надходити перші щедрі дари, і невеликий музей став центром сучасного друкарського мистецтва.

Музей Клінгспор в Оффенбаху володіє найбільшою після Голландії колекцією робіт видатного голландського друкаря і шрифтовика Хендріка Ніколаса Веркмана (1882-1945 рр.).

У музейній колекції представлено ілюстровані книги, видання, виконані ручним пресом, книги про живопис, про художників, про шрифти, про каліграфію.

Найціннішою з-поміж експонатів музею є колекція 100 книг, переплетених у шкіряну палітурку Ігнацієм Вемлером. У музеї є велика ко-лекція робіт Ернста Шнайдлера, який заснував Штутгартську школу, а також його учнів.

Музей в Оффенбаху приваблює пошановувачів сучасного книжкового і друкарського мистецтва з усього світу.

Музей мініатюрних книг (м. Баку, Азербайджан)

Це єдиний у світі музей мініатюрної книги. Розташовується в старій частині міста Баку, що називається «Ічері Шехер». Почав функціонувати 2 квітня 2002 року.

Експонати, виставлені в музеї, були зібрані сестрою Заріфі Таїрою Салаховою протягом майже 30-ти років. її особиста колекція становить 6500 книг з 64 країн світу.

У музеї експонуються мініатюрні книги творів відомих азербайджанських класиків, таких як Вагіф, Хуршідбану Натавай, Нізамі Гянджеві, Насимі, Фізулі, Вургун Самед, Мірза Фаталі Ахундов та інші.

Музей книги і друкарства України (м. Київ)

Знаходиться на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у будинку колишньої лаврської друкарні, заснованої архімандритом Єлисеєм Плетенецьким.

У музеї зібрані багаті скарби книжкової культури українського народу (близько 56 тис. одиниць зберігання). Експозиція висвітлює історію вітчизняної книги і книжкової справи від часів Київської Русі і до наших днів; розповідає про створення писемності у східних слов'ян, про рукописну книгу Х-ХVІ ст., про зародження друкарства в Європі, початок і розвиток кириличного книгодрукування, про видавничу діяльність Івана Федорова та про інших видатних творців української книги ХVІ-ХVIIІ ст.

Цікаво знати, що...

9 листопада – День Книги рекордів Гіннеса. Відзначати цей день почали лише у 2005 році, коли був проданий 100-мільйонний екземпляр. Книгу рекордів створив британський інженер і власник пивоварні Х'ю Бівер. У листопаді 1951 р. він вирушив з друзями на полювання. Увечері в барі між чоловіками виникла суперечка, який з диких птахів найшвидший. Чоловіки переглянули декілька довідників, але відповіді не знайшли. Тоді Бівер вирішив створити книгу, в якій будуть зібрані всі рекорди. Назвав він її на честь своєї пивоварні. Сьогодні Книга рекордів Гіннеса є книгою з найбільшим тиражем з усіх книг, захищених авторським правом.

Важко сказати, що стало мотивацією для створення Книги рекордів України, проте у 2002 р. вийшла з друку книга саме з такою назвою. Її автор – Георгій Маценко – зумів зібрати багато звичайних і незвичайних, але цікавих і дивовижних фактів про все "най-най" в Україні. То ж цікаво дізнатись, що:

  - На території України найдавнішою була бібліотека Ярослава Мудрого – перша бібліотека Київської Русі. Час її заснування невідомий. Уперше про неї згадується під 1037 р. Віддаючи належне Ярославу Мудрому, літописець після розповіді про користь книг, які “суть реки наполняющие вселенную”, говорить, що “Ярославль же сей якоже рукохом, любил бе книги, много написав и положи в святей Софии церкви”. Цим і вичерпуються літописні джерела про першу бібліотеку Київської Русі. Подальша її доля невідома.

  Найстаріша діюча бібліотека – наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, заснована у 1608 р. при колегії єзуїтів. Але науковці вважають вік цього унікального зібрання книг значно заниженим, адже в його основу лягли видання з реформованих монастирських бібліотек, хронологія  яких починається  з XV ст.

  Найдовговічніший підручник. У 1618 р. вперше вийшов друком підручник з мови "Граматіка славенская...", створений українським письменником-полемістом Мелетієм Смотрицьким, який довгий час був єдиним підручником з мови. Учні українських, російських і білоруських шкіл за цією "Граматікою..." навчалися майже 150 років.

  Найкоротша назва книги. У 1968 р. Київське видавництво "Веселка" випустило окремою книжкою українську народну казку  "Хо", обсягом 20 сторінок.

  Найдовша назва книги. У 1798 р. в Миколаєві, в Чорноморській адміралтейській друкарні, побачила світ книжка обсягом 353 сторінки П. М. Захар'їна "Новый синопсис, или Краткое описание о происхождении славянорускаго народа, владычествовании всероссийских государей в Нове Городе, Киеве, Владимире и Москве, с подробным повествованием поражения страшнаго татарскаго войска полководца Мамая от Дмитрия Иоановича, великого князя московского и о последующих по нем великих князях и царях, до вступления на престол государя Имп. Петра Великого, из разных повестописателей собранное и дополненное поручиком Петром Захарьиным". 60 слів! Що ж до нашого часу, то в 1997 р. у Києві було видано книжку обсягом 110 сторінок під  назвою "Типові норми часу і виробітку  на основні види робіт з управлінською документацією та документами особливого походження на паперових носіях, що виконуються державними архівними установами". 24 слова!

  Найбільш багатосторінкова книга. У 1998 р. Київський інформаційно-видавничий цент "Спектр" випустив довідник "Україна – 98: промислові ресурси" з даними про 67 тис. підприємств, їх послуги і продукцію. Видання має 1094 сторінки. Однак це  ще  не рекорд. У 1999 р. Львівське видавництво "Каменяр" випустило книгу Дмитра Блажейовського "Київська церква у діаспорі (1751-1988)" обсягом у 1335 сторінок. Проте усіх перевершило київське видавництво "Ірина", де побачив світ універсальний словник-енциклопедія "Усе" – 1552 сторінки!

  Найважчий стародрук. В експозиції Державного музею  книги і друкарства у Києві можна побачити "Євангіліє", видруковане в Москві 1689 р. форматом 64х40х11 см. Книга має 620 сторінок, визолочену оправу з карбованими накладними клеймами на золотому тлі. Важить 21,5 кг.

  Умільці багатьох країн створили низку надмініатюрних книжок, але книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, – найменша у світі: її площа – 0,6 кв. мм. Це майже у 20 разів менше від найменшої японської книги. Незважаючи на мікроскопічні розміри, на сторінках "Кобзаря" ніде не порушена архітектоніка віршів, немає жодного переносу рядка. Товщина літер у середньому 0,0035 мм. У книзі 12 сторінок, на кожній 8 віршованих рядків. Дві сторінки з ілюстраціями: портрет Тараса Григоровича Шевченка і копія малюнка "Батьківська хата". Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком волоска. Зшито книжку павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. З цією книгою може зрівнятись хіба одна, створена українським умільцем М. Маслюком: це збірка віршів О. Пушкіна розміром 0,8х0,4х0,2 мм та обсягом 0,064 куб. мм. А це означає, що в одній маковій зернині вмістилося б більше 15(!) таких книжок. Обкладинка книжки виготовлена із золота, на її лицьовому боці вигравіюваний портрет поета.

  Найдавніший засіб боротьби з книгокрадіями. Колись у бібліотеках Західної Європи найцінніші книги приковували до своїх місць ланцюгами. Та одним з найцікавіших був засіб, що широко практикувався в Україні. На полях книги чи на початку її писалося міцне закляття або лайка до того, хто захотів би цю книгу привласнити. Ось зразки таких записів:

"Хто хотів би віддалити цю книжку з цього місця, той буде мати зі мною справу перед Божим судом".

"Хай ця книга перебуває у цій церкві вічно, а хто її візьме, хай буде проклятий, хай буде засуджений на невгасимий вогонь і хай точить його невсипущий черв'як".

На одному рукописі XVIII ст. стояв навіть такий двовірш: "Хто би мав сю книгу красти, тому сім літ свині пасти".

  Пам'ятний знак на честь бібліотеки. В 1969 р. у Софійському монастирі в Києві встановлено пам'ятний знак на честь заснування Ярославом  Мудрим першої на Русі бібліотеки. Скульптор – Іван Кавалеріддзе.

 

Цікаві моменти із життя бібліотек світу:

    * Місцева влада Мадрида відкрила на восьми станціях метро так звані філіали BiblioMetro. Це невеличкі кіоски, що нагадують бібліотеки. У кожному знаходиться близько 500 книг. Подорожній може підійти і вибрати собі одну зі списку, а потім безкоштовно користуватися нею до 15 днів.

     *Бельгійські бібліотеки, щоб принадити до читальних залів відвідувачів, обіцяють їм романтичне побачення. Влаштовують масову зустріч, на якій присутні можуть познайомитися, а потім за допомогою книг запросити одне одного на побачення.

    * В Японії створили робота, який дає можливість читати книги, не заходячи в бібліотеку. Він нагадує коробку 50 на 45 см на колесах, оснащену цифровою відеокамерою і особливою механічною рукою. Керування ним здійснюється через Інтернет. Машина здатна вибрати книгу і своїми механічними пальцями перегортати сторінки, передаючи вміст на дисплей користувача. Робот створений для людей, які не мають часу ходити до бібліотеки. Також його перевагою є те, що він може «обслуговувати» читачів навіть уночі.

    * Людина замість енциклопедії – саме так можна охарактеризувати нову послугу однієї із бібліотек Голландії. Той, хто цікавиться культурою чи звичаями, наприклад, мусульман, циган, може за гроші орендувати на годину «живу енциклопедію» – представника того чи іншого народу і таким чином отримати потрібну інформацію.

    * У  центрі Нью-Йорка існує готель «Бібліотека», призначений спеціально для книголюбів. У номерах розміщено більше шести тисяч книг. Замовляючи номер, потрібно вказати шифр за бібліотечно-бібліографічним каталогом, завдяки чому працівники підготують спеціально для відвідувача підбірку відповідної літератури.

    * Жителі британського селища Уестбері-саб-Мендіп зробили з телефонної будки найменшу у світі бібліотеку. Вона працює цілодобово. Принцип роботи простий – відвідувачі кладуть на полицю уже прочитану книгу і беруть нову.

   *  У Фінляндії працює 197 бібліобусів. Вони протягом дня відвідують школи, дитячі садочки, лікарні, будинки для пристарілих, а також тих, кому важко надовго вийти з дому. Внутрішня наповнепість книгами бібліобуса змінюється залежно від типу тієї соціальної групи, яку він має відвідати. 

 

Цікаві факти про книги

Історія виникнення книги бере свій початок з тих часів, коли створивши писемність, людство починає шукати способи матеріалізувати свої думки, передати наступним поколінням накопичені століттями знання та досвід. До винайдення Йоганом Гутенбергом (1400 - 1468) книгодрукування, книжки були рукописні, наприклад книга-сувій із текстом «Іліади» Гомера, довжиною близько ... 150 метрів.

У бібліотеці Індійського міста Адьяр зберігається сотні книжок,що писалися на аркушах, виготовлених з пальмового листя. Сторінки книжок прикрашали золотом, дорогоцінним камінням...

Серед старовинних монгольських і тібетських книг є справжні манускрипти, тексти яких писалися сумішшю золота, срібла, коралів, перлів, бірюзи, глазурі, перламутру, сталі та міді. Є тут також книжки з текстами, вишитими по шовку та сап’яну різнокольоровими нитками… без жодного вузлика.

Ще одна унікальна книжка, сторінки якої зроблені із срібла, а букви «написані» золотом. На виготовлення такого ювелірного шедевру було витрачено більш ніж 50 кілограмів золота та близько 600 кілограмів срібла.

В наші часи з’явилася «металева книга». Виготовив її коваль Костов з болгарського міста Враца. Книга, 22 сторінки якої зроблені із… заліза, важить близько 4 кілограмів, хоча розміри її звичні – 18 на 22 сантиметри.

Серед книжок зустрічаються справжні велетні. Так, одним з найтовcтіших романів, напевно, слід вважати «Кларису» – роман англійського письменника Семюела Річардсона. Він містить 984 870 слів, майже на 200 тисяч слів більше, ніж у Біблії. Роман побачив світ у середині XVIII століття.

Але пальма першості у створенні подібного роману належить японському письменникові XIX століття. Автор працював над ним 40 років. Роман складається із 100 томів по тисячі сторінок у кожному, вага одного примірника 60 кілограмів. У романі налічується майже 32 мільйони слів.

Не менш цікаве і «Диявольське Євангеліє», яке зберігається у королівській бібліотеці в Стокгольмі. Його обкладинка зроблена з дубових дощок товщиною 4 сантиметри, а прикрашають книгу масивні защіпки з кованого заліза. На виготовлення пергаментних сторінок пішло понад 100 козячих шкір.

З виданням «Історії Південної півкулі», що було надруковано у США, можливо знайомитися лише за допомогою спеціального двигуна, адже важить вона 225 кілограмів, в розгорнутому вигляді її ширина дорівнює 2 метри 70 сантиметрів, а висота – 2 метри.

А ось мода на так звані мініатюрні книжки виникла наприкінці XVIII століття, завдяки примхам Марії-Антуанетти, яка забажала носити улюблені книжки в рукавичці. Однак ще задовго до цього робилися спроби виготовлення таких оригінальних видань. Прародителькою їх можна вважати старовинну рукописну мініатюрну книгу, яка зберігається в Єреванському книгосховищі Матенадаран. ЇЇ вага лише – 19 грамів.

Найменша книжка видана у 1896 році в італійському місті Падуя, її розмір 16 мм на 11 мм, що дорівнює приблизно розміру нігтя на великому пальці руки. У цій книзі надрукований лист Галілео Галілея.

Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США. Заснована вона у 1800 році. Її книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.

Найбільша бібліотека в Україні – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. Заснована вона у 1714 році.

Найперший у світі буквар з’явився в Англії у 1491 році. Написаний він був латинською мовою.

На стінах храму у Фівах висічений древній літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами, оскільки кам’яні «сторінки» її сягають сорока метрів завширшки.

Станом на 2002 р. найменшою у світі вважалася книга "Хамелеон" А.П. Чехова розміром 0,9 х 0,9 мм. Вона містить 30 сторінок по 11 рядків тексту на кожній, 3 кольорові ілюстрації. Книга була видрукувана і переплетена у 1996 р. у м. Києві.

 

Пізніше, завдяки бурхливому розвитку нанотехнологій, вчені-фізики з Канади створили книжку розміром 0,07 х0, 1 мм. Називається вона - "Teeny Ted from Turnip Town". Книга складається з 30 керамічних мікротаблічек, що використовуються замість паперу, а сфокусований пучок променів іонів гелію (діаметром 7 нанометрів) використовувається замість чорнила. І щоб прочитати її, потрібен електронний мікроскоп, здатний збільшувати у 8000 разів.

    Раніше найбільшою книгою у світі вважалася "Суперкнига", розміри якої становили 2,74 х 3,07 метра. Вага цієї книги - 252,6 кг і налічуває вона 300 сторінок. "Суперкнига" була видана в Денвері (штат Колорадо, США) у 1976 р. Проте в 2004 р. в Росії видали книгу під назвою "Найбільша в світі книга для малят". І хоча в ній всього 4 сторінки і 12 віршів для дітей, ця книга має воістину значні розміри. Висота книги становить 6 метрів, ширина - 3 метри, а вага цієї книги-гіганта - 492 кг.

Найдорожчою книгою, що належить державі, вважають унікальний «Апокаліпсис», виданий французом Жозефом Форе. Вона оцінена в 100 млн старих франків, виставлена в музеї сучасного мистецтва в Парижі.

 

Найдорожчою книгою, що знаходиться в приватних руках, є так званий "Лестерський кодекс". Інша її назва - «Трактат про воду, землю і небесні тіла", створений Леонардо да Вінчі. У 1994 р. її купив за 24 млн доларів знаменитий засновник компанії "Microsoft" Білл Гейтс. Книга являє собою збірник думок, знахідок і висновків Леонардо да Вінчі на різні теми. Сама книга - це всього 18 пергаментних сторінок, скріплених між собою, причому прочитати таку книгу можна тільки за допомогою дзеркала.

   Дванадцять самих маленьких книг світу вміщаються в одній столовій ложці. Серед них є мініатюрне видання Корану, словник англійської мови на 12 000 слів і Конституція Франції.

    Стенографія, за допомогою якої можна записати будь-який текст у п'ять разів швидше, ніж за допомогою звичайного алфавіту, була знайдена у 63 році до нашої ери рабинею на ім'я Тіро, яка належала Цицерону.

   «Єдині та найглибші секрети медичного мистецтва» - таку назву мала книга, знайдена запечатаною серед речей прославленого голландського доктора Германа Бурхаве після його смерті у 1738 р. Книга була продана з аукціону за 10 000 доларів золотом. Після того як печатка була розкрита, виявилося, що сторінки її були чистими. Тільки на титульному аркуші було написано: «Тримай голову в холоді, ноги в теплі, і ти зробиш бідняком кращого лікаря».

   Одна з найбільш незвичайних у світі книг - «Божественна комедія» Данте - була написана на аркуші паперу розміром 80 х 60 см ченцем Габріелем Челані. Вона містить 14000 віршів. Якщо подивитися на лист з деякої відстані, то можна побачити барвисту карту Італії. На цю працю Челані витратив чотири роки.

Найтовстішою друкованою книгою у світі є WIKIPEDIA. Вона являє собою збірник статей з мережі Інтернет, що її любитель книг Роб Метьюс вирішив надрукувати у вигляді одного тому. Таким чином, паперова версія цієї книжечки склала 5000 сторінок.

 

Італієць Ріо Козеллі збирає колекцію найнудніших в світі книг, в якій налічується близько 10 000 томів. Один італійський поет-невдаха, дізнавшись, що всі його твори знаходяться у Козеллі, мало не покінчив із собою.

   Відомий комп'ютерний інженер і підприємець Брюстер Кейл збирається відкрити в Британії перший у світі архів всіх друкованих книг. Такою метою він задався через кілька років після створення у 1996 р. першого інтернет-архіву усіх сторінок, коли-небудь опублікованих в мережі.

 

Ми українці - честь і слава незламним

Новий 2023/2024 навчальний рік розпочинається в умовах війни, у часи, коли Україна виборює свою незалежність, право на існування, своє життя у протистоянні з однією з найпотужніших армій світу, і платить за це найціннішим – тисячами людських життів…

З початком 2022 року настали значні випробування для українського народу. Українська держава, пройшовши значний шлях у розбудові своєї незалежності, зустрілась з величезною перешкодою на цьому шляху – проти України була розв’язана повномасштабна війна.

Півтора року тому з повномасштабним вторгненням російської армії розпочався новий етап російсько-української війни, яка триває з 2014 року. Вже більше року Україна живе в умовах найжорстокішої війни, яка була розв’язана росією в Європі після Другої світової війни.

Для нашої країни вона стала народною війною за незалежність і суверенітет, за цивілізаційний вибір і приналежність до європейської цивілізації, її засадничі цінності, права і свободи, що лежать в основі Західного світу.

Війна, як ніколи, згуртувала українську націю, мобілізувавши весь її потенціал на відсіч ворогу. Вона торкнулася кожної української родини, стала частиною нашого життя, а перемога у ній стала спільною метою всього українського народу.

Кожний українець має свій рахунок війні та свою історію боротьби, що у сукупності складають нашу спільну історію спротиву.

Раши́зм – термін, який використовується науковцями, політиками і публіцистами для позначення  політичної ідеології та соціальної практики  владного режиму  росії кінця XX – початку XXI століття, що базується на ідеях «особливої цивілізаційної місії» росіян,  «старшості братнього народу»,  нетерпимості до елементів культури інших народів; на тоталітаризмі й імперіалізмі радянського типу, використанні російського православ’я як моральної доктрини, на геополітичних інструментах впливу, насамперед енергоносіях для європейських країн, військовій силі, стосовно країн, що входять до сфери впливу російської федерації).

Згідно з цією ідеологією українці мають бути «денацифіковані», тобто знищені або розпорошені у «русскому мірі». Саме це і спонукало російських військових до військових злочинів і звірств. Це було визнано Верховною Радою України актами геноциду українського народу.

Український народ опинився перед вибором: перемога або смерть.

Україна бореться і перемагає завдяки героїзму. Це героїзм Збройних сил України, Національної гвардії, прикордонників, формувань територіальної оборони, добровольчих формувань, які з перших хвилин ціною власних життів стримували натиск ворога.

Героїзм слід розглядати як найвище виявлення самовідданості й мужності у виконанні громадянського обов’язку, як окремою особою, так і підрозділами, та містами в цілому.

Єдність і здатність до згуртованості всього українського суспільства виявляється в кількох площинах: волонтерський рух (технічна, фінансова, медична, гуманітарна допомога військовим і цивільним); єдність політичних сил (здатність поставити загальнодержавні інтереси вище партійних, позбавлення політичного впливу проросійських сил); допомога і надання прихистку мешканцям з окупованих територій та місць бойових дій.

Україна має героїчне історичне коріння незламності, і культура, зокрема,  є транслятором незламності. Наприклад, сучасне звучання «Червоної Калини» з перших днів війни – є консолідуючою складовою нації; сучасна творчість митців стоїть на захисті нашої культури, самобутності, і несе у світ меседж: «Україна – це незалежна, вільна країна, яка бореться за себе і за увесь світ зі злом – рашизмом, та обов’язково переможе у цій битві».

Війна має цивілізаційний вимір, позаяк йдеться про захист демократичних цінностей Західного світу, збереження встановленої після Другої світової війни системи міжнародного права й устрою Європи. Доктрина «русского міра» поставила під загрозу безпеку низки європейських держав. Тому демократичними країнами війна була сприйнята саме як війна проти демократії в цілому. Це зумовило їх активну військову, фінансову, гуманітарну підтримку.

Багато наших громадян втратили власні домівки. Та їх прихистили в інших містах і селах не лише   України, а й усього світу. Але всі, хто покинув власну Батьківщину, мріють повернутись на рідну землю. Тому українці, які живуть в інших країнах продовжують вивчати українську мову, історію, не забувають про її державні символи.

Ця війна стала війною за існування не лише держави, але й українського народу в цілому, позаяк є практичним втіленням імперської тоталітарної ідеології путінського режиму – рашизму.

Ми переможемо і на нашій землі запанує мир і добробут!

Слава Україні!!!