Книжкові виставки

               

Які книжки варто прочитати кожному українцю ТОП-8 найкращих

Коли йдеться про критерії значущості літературних творів, можна спиратися на низку нюансів. Для когось у цьому випадку показником буде наклад книжки. Для когось видаватиметься важливим те, чи вшанували видання й його автора на престижній премії (найвищій у цій царині в Україні – Шевченківській). Але трапляється й таке, що книжку цінують й обговорюють в літературному середовищі, хоча вона й не зійшла ні на перший, ні на другий із вищезгаданих п'єдесталів.

Добірка нижче – спроба зібрати воєдино перлини української літератури за різними характеристиками. Звісно, це не остаточна чи єдина «правильна» книжкова вервечка, оскільки світ слова неймовірно розмаїтий й украй легко проґавити в ньому ще перлину, ще діамант.

Чорний Ворон. Залишинець. Василь Шкляр

Почнемо з цієї книги, оскільки вона виконала одразу кілька умов: переважила за кількістю виданих примірників; зробила свого автора лауреатом Шевченківської премії.

«Чорний Ворон. Залишинець» – стовідсотковий бестселлер серед собі подібних. Продано 300 тисяч примірників цієї книжки. Навіть серед тих, кого в нинішній українській літературі уважають модним і популярним, таким досягненням може похвалитися лише «Чорний Ворон» і його автор.

Видання книжки супроводжувалося скандалом. Автора звинувачували в антисемітизмі та ксенофобії. Недобрі слова про книжку, зокрема, казав один із колишніх міністрів освіти Дмитро Табачник, через що Василь Шкляр відмовився приймати Шевченківську премію, поки той обіймає свою посаду.

У романі описана боротьба українських повстанців проти радянської влади в 1920-х. Текст книжки спирається на історичні документи, зокрема – розсекречені архіви КДБ.

Солодка Даруся. Марія Матіос  

 «Солодка Даруся» особлива тим, що стала обраницею як поважного комітету Шевченківської премії, так і звичайних читачів.

Це драматична історія, котра розгортається на Буковині в радянські часи. Даруся – душевнохвора, щоа страждає від постійного головного болю. У селі від неї сахаються. А причина криється в дитинстві та юності дійової особи, які збіглися з роками Другої світової війни.

Маруся Чурай і Вибране. Ліна Костенко

«Маруся Чурай» – історичний роман у віршах, за який наша сучасниця Ліна Костенко отримала Шевченківську премію ще перед розпадом СРСР, 1987-го року.

Читайте також: «Росіян терпіти не можу»: Ліна Костенко дала перше за роки інтерв'ю

Перше видання книжки відбулося 1979-го року й стало справжнім подарунком для читачів, які вистоювали черги за книжкою в крамницях. Тоді паперовий носій важливого твору не вирізнявся вишуканістю. У часи незалежності це змінилося. Наприклад, видання 2018 року має тверду палітурку, обтягнену коштовною тканиною із золотим і сліпим тисненням й ілюстраціями Владислава Єрка.

У романі зображено нещасливе кохання Марусі Чурай і Грицька Бобренка, яке збіглося з історичними подіями другої половини 17-го сторіччя.

Ну а серед сучасних збірок Ліни Костенко, які, безперечно, можна порадити естетам як тексту, так й обрамлення – «Ґіацинтове сонце», «Річка Геракліта» й «Триста поезій».

Музей покинутих секретів. Оксана Забужко

Хоча Оксана Забужко здебільшого асоціюється в пересічного читача із «Польовими дослідженнями українського сексу», інші її книжки заслуговують не на меншу увагу. Зокрема, «Музей покинутих секретів».

Роман заявив про себе далеко за межами України. Відзначений нагородою Центральноєвропейської літературної премії «Анґелус».  

У творі показані історичні події в Україні із 1940-х до 2004-го на прикладі життя двох родин і трьох поколінь. Перемоги й програші звичайної людини, котра протистояла комуністичній владі, кохання та зрада, утрати й здобутки – усе це вмістилося на сторінках цієї гладкої книжки.

Рекреації. Юрій Андрухович

Цією книжкою її автор задав темп українській літературі доби незалежності. «Рекреації» вперше з'явилися на сторінках січневого номера журналу «Сучасність» 1992 року. 

Зметене з продажу видання старалися урвати собі всі: робили копії на нерозповсюджених тоді копіювальних машинах, цупили його з бібліотек.

Дійові особи «Рекреацій» з'їжджаються на фестиваль у Чортополі (село в Карпатах). Вони не відмовляють собі в оковитій, лайці й потрапляють у різні бурхливі ситуації.

Повія. Панас Мирний

Тим, хто сумнівається в цікавості української літератури, можна порадити цей твір. Роман, котрий уперше опублікований 95 років тому (1928-го), розбудив цікавість нинішніх читачів.

Як і в деяких вищезгаданих творах, у цьому особиста драма показана в суспільно-історичному контексті.

Христя – селянка, сім'ї котрої після смерті батька доводиться жити в злиднях. Після низки драматичних подій, які їй випадає пережити в селі, дівчина вирушає до міста, де починає працювати наймичкою. У неї зав'язуються стосунки із заможним квартирантом, до котрого небайдужа власниця помешкання. Через дії останньої Христі нічого не залишається, як стати повією з трагічними наслідками.

Ворошиловград. Сергій Жадан

Це на перший погляд – непримітна історія про рейдерський напад на бензоколонку, котра висвітлює життя в пострадянській Україні.

Головний герой повертається до містечка, у якому провів дитинство. Там він має відшукати зниклого брата й урятувати його бізнес.

«Ворошиловград» визнаний «Книгою року Бі-Бі-Сі».

 

Танго смерті. Юрій Винничук

Опис героїв цієї книжки нагадує анекдот: зустрічаються українець, поляк, німець і єврей. Вони – друзі, котрі живуть у довоєнному Львові й під час Другої світової. Їхнє життя сповнене пригодами, коханням, війною й непохитною дружбою.

Водночас у книжці описані події вже нашої доби з іншими персонажами. Розширюється географія твору. Але несподіваний фінал об'єднує ці дві часопросторові лінії.

В пам'ять померлим від голодомору 1932-1933

 

Голодомор 1932—1933 років — акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду. Від голоду в 1932-33 роках померло, за різними оцінками, від 2,2 до 3,5 мільйона українців. Голодомор залишив на українській історії незагойні шрами.

           Цього року День пам'яті жертв Голодомору (1932-1933 років) припадає на 24 листопада. Вшановуючи пам ять про жертв голодомору, хочимо зосередити увагу на тому, що залишилося в пам ять про цю страшну трагедію в історії.

 Роман Василя Барки “Жовтий князь”

 Василь Барка 25 років думав про тему голоду. Свої спогади і розповіді очевидців він почав записувати в 1943 році, перебуваючи в таборі D.P. в Німеччині. Він почав обробляти ці записи вже в Нью-Йорку, в 1950 році, і спочатку не був упевнений, чи буде це поема, або п'єса, або роман: все розвивалося «якось неорганізовано», спочатку була «робоча модель» для сюжету. Потім почалися доповнення і скорочення, а потім стилістичне лікування. Шість сотень його рукописних сторінок «Жовтого князя» були перероблені досконально чотири рази і переписані заново від початку до кінця.

         Повість «Жовтий принц» містить історію однієї сім'ї в 1932-1933 роках; Білий дім, який став чорним і перетворився на труну. Його доля зображена на тлі життя, або фактично смерті всієї України під час голоду, 30-річчя якого ми зараз святкуємо.

  Історія заснована на особистих спогадах, а також багатьох деталях часу, зібраних тоді протягом ряду років. Більшість типових випадків страшної епохи відображені в історії.

  Вмираючі люди, хоч і смертельно байдужі до всього на світі, крім їжі, все ж здебільшого зберегли людське почуття: в глибокому кутку - в нижній частині своїх сердець. Вони залишалися людьми, кращими, ніж ті, хто спричинив голод і жив ситим під час загальнонаціонального лиха і смерті.

    Це є одним з творів, котрий описує всі жахи голодомору. Без сліз читати неможливо, нехай цей жах більше ніколи не ступить на землю і не забере ні однієї людини.

Публікації 1930-х років

 Українська листівка 1990-х років із зображенням Джонса, що закликає зберегти пам'ять про Голодомор.

У книгах РАГСу в 1933 році було мовчазно заборонено вказувати «голод» як причину смерті (використовувалися різні обхідні шляхи).

 Курман М. В. зазначає, що «в ряді сільських рад геодезисти встановили наявність негласних вказівок про те, що в разі заяви родичів загиблого про те, що причиною смерті став голод, пишуть «виснаження» (Республіка німців Поволжя), або «невідомі» (Україна)»

Оприлюднення інформації про голод сталінське керівництво розцінювало як «підривну діяльність» і було суворо покарано.

          Голодомор визнали геноцидом українців 23 держави: Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі, а також Ватикан як окрема держава.

   Українські книги про Майдан

 

Українська революція у буквальному сенсі почалася з тексту – маленького повідомлення у фейсбуці, яке стало спусковим гачком усієї наступної низки подій. Пізніше текстів було створено надзвичайно багато – художніх, публіцистичних, емоційних та аналітичних. Ще ніколи Україна не транслювала у світ стільки власного текстового продукту – окрема армія волонтерів-перекладачів забезпечувала доступ найважливіших думок до іншомовного читача.

Фейсбук став основним українським комунікаційним середовищем, і посів місце найвпливовішого ЗМІ: офіційні заяви, відгуки, свіжі колонки та аналітика найшвидше з’являлися там, а вже потім – на сторінках видань та у випусках новин. Потужний інформаційний потік української революції був настільки стрімким, що читач топився у ньому, щойно ступивши. Мабуть, саме це навіяло на багатьох видавців бажання увічнити окремі, найбільш важливі (на їхню думку) тексти у паперовому варіанті. Кількість книг, присвячених Майдану, зростає у геометричній прогресії. Переважна більшість з них – недешеві (а швидше навіть подарункові) видання, щедро здобрені численними фотографіями. Проте, тільки деякі викликають справді читацький інтерес, а не просто патріотичний порив “придбати на пам’ять”.

 «Небесна сотня»

 Це книга-реквієм. Книга-посвята тим учасникам Революції гідності, які віддали найцінніше — своє життя — заради того, аби Україна та всі ми встали з колін. Щоб почали змінювати свою державу, а наші діти та онуки дістали змогу жити в іншій країні. Герої цієї книги — звичайні люди з різних куточків нашої держави. Вони дуже різні — заробітчани, науковці, підприємці, вчителі… Якби не Майдан, вони б ніколи не зустрілися. Це він об’єднав їх, зробив побратимами та «воїнами світла». Ця книга була написана заради того, аби пам’ять про величезну самопожертву героїв Небесної сотні назавжди залишилася в серцях українців. Вона — німе нагадування всім нам про те, якою ціною ми здобули свободу та новий шанс для своєї країни стати справжньою європейською державою.

 «94 дні. Євромайдан очима ТСН»

 Телевізійні новини живуть недовго, зазвичай вже за кілька годин поступаючись місцем більш актуальним. Проте саме вони найкраще передають дух подій, яким судилося потрапити до підручників історії. У книзі «94 дні. Євромайдан очима ТСН» за матеріалами команди телеканалу відтворюється хронологія подій Революції Гідності. Це видання – колективне бачення журналістів, операторів, редакторів і ведучих ТСН, для кожного з яких Євромайдан став не лише роботою, а й важливою сторінкою життя.

 «Борітеся – поборете! Поетика революції»

 До книги увійшли вірші поетів різних поколінь, поєднаних однією ідеєю — боротьбою за незалежність свободу і соборність України. Поетичні рядки сповнені туги за полеглими в нерівному бою і, разом із тим світлої віри в перемогу, нездоланність нашого народу. Світлини з Майдану проникливо відтворюють усю палітру буремних протистоянь.

 «Майдан. Нерассказанная история», Соня Кошкина

У цій книзі зібрані відверті інтерв’ю з головними героями тієї історичної зими. Героями, що перебували по обидва боки барикад. 80 відсотків контенту унікальні – дані та свідчення очевидців публікуються вперше. Завдання – максимально точно реконструювати події, перш за все кулуарні, процеси, які були приховані від очей тих, хто мерз на площах, але які безпосередньо вплинули на результат революції гідності. 

«Гамбіт надії» Михайло Слабошпицький

Це книжка про Майдан. Про неможливість перемогти режим Януковича. І про нашу перемогу над режимом Януковича. І про подвиг Небесної сотні. І про те, як у війні з російськими найманцями гартується наша нація.  

«Є люди. Теплі історії з Майдану»

 Ця книжка – блог-щоденник з Інтернету, який автор розпочала під час Євромайдану. Журналістка Крістіна Бердинських, поспілкувавшись 1 грудня на Банковій із двома медичними волонтерами, написала першу історію про них на своїй приватній сторінці у соцмережі. Коли на Банковій пішов газ, ці хлопці побігли надавати швидку допомогу. Автор щодня зустрічала на Майдані таких прекрасних людей, як ці медики. Скромних і водночас упертих і відчайдушних, із різним рівнем доходів та освіти. Хтось із Заходу України, хтось зі Сходу. Чомусь мас-медіа звертали менше уваги на звичайних людей, а саме вони були енергією та духом цих подій. 20 грудня Крістіна створила Facebook-сторінку «Єлюди-maidaners», де почала публікувати історії про майданівців та їхні фото, зроблені камерою мобільного телефону. Вона розмовляла із заможними бізнесменами, які постачали на Майдан дрова й шини, із будівельниками, студентами, волонтерами, координаторами гарячих ліній, із тими, хто працює на кухнях, живе у наметах, художниками, музикантами, культурними діячами. У січні-лютому сотні волонтерів перекладали ці розповіді на 17 мов. Люди хотіли, щоби світ дізнався, хто насправді стоїть на Майдані. У щоденнику «Єлюди» є записи про смерть і поранення, біль і сум, але також про взаємодопомогу, силу й мужність, натхнення й любов. Дуже хочеться, щоби ці історії залишилися не тільки в Інтернеті, а й у пам’яті читачів цієї книжки.

 «Євромайдан. Звичайні герої» Наталя Гук 

Це збірка розповідей про звичайних і водночас неймовірних людей, які створили революцію 2013 – 2014 років. Тут усього потрошку: долання меж і страхів, шалена любов до Батьківщини, рішучість діяти, бажання залишити нащадкам єдину та квітучу Україну, переосмислення буття й відкриття нового себе, сміливість відстоювати свободу, перемога над байдужістю, буденні дива. Але основа всіх подій єдина – прагнення змінити світ на краще та віра, яка не знає слова «неможливо». 

 «Євромайдан: хроніка відчуттів»

 Подія Євромайдану й окремі дії в період його тривання матимуть повно інтерпретацій із поглядів історичного, суспільного, культурного… Уже зараз звучить чимало думок й оцінок. Але на все свій час. Тарас Прохасько, Іван Циепердюк, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Юрій Винничук як літописці Євромайдану не фіксують події, а реагують на них так, як може відгукуватися кожен українець. І роблять вони це у власній письменницькій манері. 

«111 дней Майдана: Записки киевлянки», Юлия Орлова

 Книга безпосередньої учасниці подій Майдану киянки Юлії Орлової – це синопсис історичних подій у Києві протягом чотирьох місяців кінця 2013 – початку 2014 року – день за днем, ніч за ніччю, ніяких фантазій – лише гола-голісінька правда. Це книга про київську протестну культуру, яка стала визначним явищем новітньої всесвітньої історії. Це книга про киян і про тих, хто солідаризувався з киянами, приїхав у Київ і став творцем і учасником Революції Гідності. Книга має вигляд щоденника, і справді, це підбірка Юлиних постів у мережі фейсбук. Тож окрім отримання доброї порції історичної правди без прикрас і фантазій, читач має змогу стати свідком народження нового літературного жанру, який видавництво “Дуліби” визначило як timeline-роман.

 «Легенди нескореної зими», Сергій Ухачевський

Новий роман автора бестселера «Карпатський капкан», воїна, сценариста та «Золотого письменника України» Сергія Ухачевського. Жорстка й відверта розповідь про події на Майдані та поза ним, про маловідомі подвиги інсургентів та їх побут, про «героїв» антимайдану та його спонсорів. Так про Майдан 2013-2014 років не писав ніхто. Події роману відбуваються на вулицях та площах Києва, у майданівських та антимайданівських наметах, готельних апартаментах Відня й Парижа, владних кабінетах Банкової та Кремля. А за подіями, котрі вирують у романі, стоять ще одні персонажі – політики. Для них Революція – лише розмінна монета у досягненні власних цілей. І коли майданівський народ рвонув добровольцями відстоювати цілісність України, уся політична потороч – рвонула у владу…

«Я з Небесної Сотні», Марко Рудневич

Герой повісті молодого письменника Марка Рудневича чимось нагадує селінджерівського Голдена Колфілда. 19-річний студент Макс зі Сміли легко й відверто оповідає про своє життя — про навчання, однокурсників, родину, про свою кохану дівчину Іванку, яка вчиться в Києві, а батьки хочуть відіслати її на навчання до Франції… Але стається Майдан, і Макс зі своїм другом-однолітком їде до Києва. Зрештою, це повість про три вирішальні доби на Майдані. Ви згадаєте все, ви ще раз переживете ті тривожні лютневі дні і, мабуть, будете плакати, і ще довго пам’ятатимете простого хлопця зі щирою душею — Макса зі Сміли…

Костенко Ліна Василівна

ЛІНА КОСТЕНКО 

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930р. в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. У 1936p. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про "балетну школу" замінюваного поля, по якому доводилося ходити, і про перший — написаний в окопі — вірш.

Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956р. Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х років. Збірки її віршів "Проміння землі" (1957) та "Вітрила" (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга "Мандрівки серця", що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я серед визначних майстрів української поезії.

Книги Л. Костенко "Над берегами вічної ріки" (1977), "Маруся Чурай" (1979), "Неповторність" (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її дальший розвиток.

Творчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки і палкого темпераменту — не був позбавлений ускладнюючих моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні "опали" в часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим досьогодні твором — романом у віршах "Маруся Чурай", за який вона в 1987p. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.

Перу поетеси належать також збірка поезій "Сад нетанучих скульптур" (1987) та збірка віршів для дітей "Бузиновий цар" (1987). Живе та працює Ліна Костенко в Києві.

Річка Геракліта

Ліна Костенко

Поезія

“Річка Геракліта” – це міні вибране вже друкованих та нових поезій Ліни Костенко. Цикли природи та людського буття тут зв’язані в єдине ціле, циклічний міфологічний час та лінійний час християнства перетинаються між собою. Вірші-осяяння, вірші-попередження, вірші-реквієми і вірші, де тріумфує неприборкана стихія людських почуттів, створюють цілісну симфонічну “поему” філософського осягнення Часу.

Художній коментар до поезій – оригінальні роботи Сергія Якутовича, який “транслює” таємницю буття через витончені фантазійні “портрети” пір року, які постають у символічних, містичних та неореалістичних жіночих образах.

У післямові літературознавець Дмитро Дроздовський осмислює поетичний світ Ліни Костенко в контексті європейської художньо-філософської традиції.

Толерантність = людяність

У зв’язку з повномасштабною війною росії проти України зростає кількість громадян з інвалідністю. Серед них є діти. Тому сьогодні важливо дізнаватись більше про людей з особливими фізичними потребами. Так ми станемо більш толерантними та людяними...

Одна з книг, які торкаються цієї проблеми –   «Комп і компанія» Анни Коршунової. Головного героя твору Владика, який виріс у місті і не уявляє життя без ґаджетів, батьки відправляють на канікули у село. Хлопець там знайомиться з однолітками, серед яких Квітик (Вітя Квітка), який мріє навчитися ходити. «У мене ДЦП, це з дитинства, але якщо дуже старатися, то все вийде. Мама й старається, на двох роботах працює, городів понабиралася, щоб мене по санаторіях возити… Мені й операцію минулого року зробили…», – розповідає Вітя новому знайомому. На допомогу Квітику прийдуть справжні друзі та кінь Михайло Іванович. Це видання може стати для підлітка першим кроком до усвідомлення переваг «живого» спілкування. Крім того, твір показує позитивний приклад адаптації дітей з особливими фізичними потребами до повноцінного життя в суспільстві та їхнього спілкування зі звичайними дітьми, допомагає формуванню поняття рівності й взаємоповаги у таких стосунках.