Україна відзначає 300 років з дня народження Григорія Сковороди.

 

Не тільки філософ: 

багатогранність постаті

Григорія Сковороди

    Григорій Сковорода — це втілення духу і мудрості України, його можна назвати нашим Першорозумом, учителем істини і духовного життя. Сковорода — реальна і містична фігура, праведна і мудра, він народний улюбленець, як і геніальний Тарас Шевченко.

1722 народився Григорій Сковорода, український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог; мандрівний філософ. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (хоча вищої освіти не скінчив). Оскільки мав гарний голос і музичний слух, на початку грудня 1741 юного Сковороду взяли до Глухівської співацької школи, звідки повезли до Петербурзької придворної царської хорової капели. Наприкінці серпня 1744 разом з почетом імператриці Єлизавети прибув до Києва. Тут з капели звільнився, отримавши чин "придворного уставника", що означав дворянство з титулуванням "ваше благородіє". 1745–1750 у складі "Токайської комісії з заготівлі вин до царського двору" побував в Угорщині, Словаччині, Австрії. З 1751 вчителював у Переяславському колегіумі, з 1753 був гувернантом В. Томари, сина поміщика С Томари у селі Кавраї, з 1759 викладав у Харківському колегіумі поетику. Упродовж 1760–1762 у повній самотності розмірковував над Божественним промислом і пізнанням себе. 1762 у Харкові познайомився з М. Ковалинським, став його вчителем і другом, згодом, після смерті Сковороди, Ковалинський став його біографом. Від 1769 вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання. Свої філософські трактати і діалоги писав химерною сумішшю церковнослов'янської, української та російської мов, байки – руською книжною мовою, пісні – українською. За життя не надрукував жодного твору. Рішучий поворот, який у розумінні теології і філософії здійснив Сковорода, полягав у відмові від традиційних претензій філософів на створення заг. картини світу, в зосередженні філос. думки навколо питання, що таке щастя і чи може його досягти кожен. Висловлюючись звичними сьогодні словами, Сковорода вбачав основну задачу філософії в побудові філософської антропології, а філософську онтологію, що її розвивали послідовники Г.-В. Лейбніца, не вважав шляхом до розв’язання проблем людини. Сковорода можна вважати передвісником нової епохи – епохи українського романтизму.

Григорій Сковорода: філософ, який розкрив суть української нації у 18 столітті

Сковорода Григорій Савич народився 3 грудня 1722 року в містечку Чорнухи на території Полтавської області, помер у віці 71 року 9 листопада 1794 року в селі Іванівка на Харківщині. Легендарний український філософ, гуманіст-просвітитель, байкар, поет і педагог.

Філософія - суть пізнання, і в історії кожної нації були особистості, які сформулювали як глибинні основи свого народу (актуальні дотепер), так і заклали потужний імпульс вектору розвитку філософської думки, а потім і культури всієї держави. Як

  Лао-Цзи (6-5 вв. до н. е.) став засновником даосизму, який відкрив «Великий шлях» для народів Китаю;

  Епікур (341-270 рр. до н. е.) розкрив у жителів Афін «безтурботність духу» і прагнення до «радості насолод», які через 2.3 тис. років (!) не можуть зрозуміти аналітики МВФ і Євросоюзу;

  Омар Хайям (1048-1122). Персидський і таджицький поет і філософ у своїх відомих віршах з чотирьох рядків (рубаї) повідав мудрість свободи людини і її вільнодумства при тиранії, за якими донині світ вчиться «мудрості, підступності і тонкощам звичаїв Сходу»;

  Георг Гегель (1770-1831) у Німеччині вивів 3 закони діалектики, які лягли в основу німецького раціоналізму і смут революцій, марксизму і двох світових воєн, що народилися в рідній для нього Німеччини.

Україна дала світові Григорія Скороводу, що увійшов до списку 100 найбільших філософів світу, поряд з Сократом і Епікуром, Конфуцієм і Лао-Цзи, Коперником і Джордано Бруно, Дені Дідро та Людвігом Фейєрбахом, чия спадщина вивчається на філософських факультетах всіх без винятку ВНЗ світу, оскільки завдяки цим людям кожна нація знайшла епітет, який визначив на багато століть її майбутнє - войовничість для одних націй, покірність і шанування влади в інших народів, скрупульозність і педантичність у третіх, волелюбність і бунтарство у четвертих і т. д.

Які глибинні риси характеру відкрив Григорій Сковорода в українців ще у 18 столітті і яку спадщину нам залишив?

Багатогранна особистість, якою, безсумнівно, був Григорія Савович, просто не могла не зустріти на своєму шляху цікаві ситуації. З деяких моментів біографії знаменитого українця можна точніше зрозуміти, якою дивовижною людиною був Сковорода:

  батьків втратив у 9 років, після чого був узятий на виховання ченцями;

  внаслідок роз'їздів європейськими країнами і нетривалої кар'єри придворного хориста на курс навчання в Києво-Могилянській академії витратив 19 років. У європейських країнах він навчався, в тому числі і мистецтву писати музику;

  весь вільний від навчання час проводив у бібліотеці. У компанії книг молодій людині ніколи не було нудно. Він знав величезну кількість мов - як давніх, так і сучасних;

  часто філософ казав, що єдине, чого в житті варто боятися, - це нудьга. І тут же додавав, що краще триматися подалі від «розрум'янених мавп з розфарбованої труни, яку іменують світом»;

  знамениту фразу «Світ ловив мене, але не спіймав», яку філософ велів розмістити на своєму надгробку, фахівці трактують по-різному. Однією з гіпотез є оцінка слова «світ» саме як позначення світського товариства. Відомо, що Сковороді пропонували і високі посади при імператорському дворі, де про український мудреця знали добре, і забезпечене життя духовного сановника.

На всі привабливі пропозиції, які поступали, мислитель відповідав, що час свій не продає. Крилатою фразою став вислів Сковороди «Тільки тоді людина усвідомлює цінність часу, коли він безповоротно втрачений»;

  одним із псевдонімів Сковороди є «Григорій Варсава» (син спокою);

  відповідно до однієї з гадок, саме Григорію Савичу належить фраза «Дасть Бог день - дасть Бог їжу». Мандрував він Україною з невеликим багажем. При собі мандрівник мав 2-3 предмети одягу, посох, сопілку і Біблію, їжею ніколи не запасався;

  за життя книги філософа не видавалися. Мудрість мислителя збереглася для нащадків у вигляді декількох рукописів, які переписувалися друзями Сковороди;

  любов до свободи стала причиною того, що філософ за все життя так і не зв'язав себе узами шлюбу. Романтичне почуття у Сковороди було, але перспектива осілого, розміреного життя виявилася для нього занадто страшною долею. З храму, де відбувалося його вінчання, філософ втік, зробивши вибір на користь свободи;

  людина обдарована, на диво розумна і талановита, при бажанні він міг взяти від життя все. Однак всі земні блага він віддав долі, попросивши взаміну тільки одну, але найбільш значну цінність - свободу;

  спосіб життя філософа також вельми примітний. Їв він всього 1 раз на добу - тільки після заходу сонця і виключно рослинну їжу. На сон Сковорода виділяв не більше 4 годин свого дорогоцінного часу щодоби;

  поширеною є легенда про останні години життя великого філософа. В останні дні свої він гостював у поміщика Андрія Ковалевського в селі Іванівка (зараз - Сковородинівка). З наближенням останньої години він окреслив прямокутник під липою в саду і почав копати. Здивованому садівнику пояснив, що готує для себе останній притулок.

По завершенні роботи 72-річний філософ повернувся до кімнати, запалив недогарок свічки і заснув. На ранок господарі виявили, що копав собі могилу під розлогою липою Сковорода не просто так, оскільки уві сні Григорій Савич помер. Зараз вже неможливо встановити, правдива ця історія чи просто придумана заради красивої легенди, історики даних не підтверджують;

  упродовж тривалого часу не була навіть відома дата народження Сковороди. Тільки в одному з листів філософа до його учня і другові Михайла Ковалинського міститься розповідь про святкування дня народження. Лист є єдиним свідченням дати народження українського генія;

  після смерті мудреця минуло більше ніж 220 років. Ідеї ​​Сковороди зберігають актуальність, що дає підстави сучасникам говорити про мислителя як про пророка.

Біографія Григорія Сковороди.

  1738 рік - вступає до Києво-Могилянської академії;

  1742-1744 роки - соліст у придворному хорі цариці Єлизавети;

  1750-1753 роки - поїздка Європою, після повернення в Україну починає писати вірші та наукові праці;

  1755 рік - поїздка до Москви, де Сковорода проживав у Троїце-Сергіївській лаврі, і повернення назад в Україну;

  1757 рік - написання перших поетичних творів, що увійшли до збірки «Сад божественних пісень»;

  1759-1960 роки - викладач піїтики в духовному колегіумі Харкова, звідки пішов після сварки з архімандритом Гервасієм;

  у 1761 році Сковорода повертається до викладання в колегіумі, де працює аж до початку періоду мандрів (1769 рік);

  з 1769 року і до самої смерті філософ мандрує, переважно улюбленою Слобожанщиною. У процесі подорожі рідною землею він набирається знань, пише філософські праці, які присвячує